З Сергієм я зустрічалася вже 4 роки, познайомилися в університеті. Я все чекала, коли коханий нарешті зробить мені пропозицію. Однак, Сергій весь час відтягував, хоча на той момент ми вже жили разом на його квартирі.
То в нього нема грошей на розкішну гулянку. Я ж казала, що можна обійтися без дорогої сукні та ресторану, а просто розписатися у РАЦСі та все.
То не час. Але я казала, що ми разом вже 4 роки, це багато! Хтось і через місяць люди одружуються.
І коли я дізналася, що вагітна, то подумала, що нарешті коханий зробить пропозицію. Адже тепер це точно вагома причина розписатися, познайомитися з батьками.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Я навіть вирішила оригінально повідомити йому про вагітність. Купила кульку надувну з надписом “ти скоро станеш татком” та листівку, приготувала святкову вечерю.
Однак, його реакція була геть невтішною.
– Ти завтра підеш до лікаря?
– Ні, я…А чому ти питаєш?
– Я не хочу ще так рано ставати татом. Краще піди до лікаря, запитай, чи не пізно зробити.
– Ні, я не буду цього робити. Це ж наша дитинка, як ти так смієш говорити?
Ми дуже сильно посварилися. Наступного дня я все-таки вирішила піти до лікаря, але для того, аби стати на облік та переконатися, що з дитинкою все добре.
Повернулася на квартиру я пізно, тільки під вечір. Біля дверей стояли мої речі, валізи, пакет зі взуттям, косметикою. Я довго стукала, але ніхто не відчиняв, Сергій не підіймав слухавку. Тільки через годину отримала смс “ми розлучаємося, я тебе не кохаю, почуття остигли”.
Тоді у мене наче земля з-під ніг пішла, чесно. Єдина людина, до якої я могла звернутися за допомогою – мама. Я у сльозах до неї зателефонувала та пояснила всю ситуацію. Вже через годину вона приїхала з подругою на машині та забрали мене додому.
– Нічого, не плач. Він такий… Ну не вартує навіть твоїх зліз, повір!
– Мамо, але ж це його дитина. Як він міг…
– Народимо та виховаємо. Головне не нервуйся, ти ж вагітна!
Я не знаю, що робила без допомоги мами, чесно. Вона брала на заводі нічні зміни, виходила на вихідні та свята також працювати. Ми купили найкращі речі для донечки, на кожен огляд мама йшла зі мною. Навіть коли почалися пологи, то мама ні на крок не відходила від мене та постійно тримала за руку.
Так минуло вже 10 років. Моя Софійка виросла дуже розумною та красивою донечкою. А ще я зустріла свого коханого чоловіка, Олега. Він тепло прийняв Софійку в родину та одразу почав називати її донечкою.
А Сергій… Знайомі кажуть, що справи у нього геть кепські. Декілька разів розлучений, дітей не має.
Розумію, що у кожного в житті трапляються темні часи. Однак, не потрібно опускати руки та сміливо йти вперед. Боюся уявити, як би склалося моє життя, якби я дійсно послухала Сергія та пішла до лікаря…
А зараз я щаслива. Так, було важко підіймати донечку, грошей не вистачало. Але Бог добрий і завжди допоможе у важкій хвилині. Тим паче, я не могла здаватися, адже у мене був стимул – донечка.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!