– Колеги, одна із вас своїм “підробітком” ганьбить професію! Це ж треба було так низько впасти, щоб зранку навчати, а ввечері таке витворяти!

Так мене обурила ситуація, яка сталась нещодавно, що я просто не можу стримати емоцій! 

Уже 13 років я працюю вчителькою у місцевій школі. Репутація в мене хороша, ніколи ніяких проблем не було. А тут перед усім колективом я отримала догану! Та ще й за що — за свій підробіток!

Ніхто не знає, але з чоловіком я розлучилась понад рік тому. Спершу ми жили нормально, але останнім часом він почав випивати. Я нетверезих людей боюсь, та і не хочу, щоб моя донечка бачила тата таким… Ми намагались його вилікувати, та нічого не діяло.

Михайло обіцяв допомагати нам фінансово, бо на вчительську зарплату виживати складно, тож на аліменти через суд я вирішила не подавати. Місяці йшли, а грошей, звісно, я так і не отримала. Як виявилось, Михайла з роботи вигнали, і допомогти тепер він не міг навіть собі.

Дитина моя росла — годувати, одягати і лікувати її треба. А як закрити так багато потреб на 6 тисяч у місяць?

Поверталась я з хлібиною з магазину і побачила оголошення на зупинці: шукали прибиральницю в торговельний центр на другу зміну. Гроші мені треба були терміново, тож уже наступного дня я проходила так зване стажування. Так я і стала мити підлоги у вільний час.

Основній роботі це ніяк не заважало, про підробіток мій ніхто не знав. До того моменту, поки наш директор не побачив мене зі шваброю. Уже наступного дня про це не говорив тільки лінивий.

Пошепки

– Ірино Віталіївно, такий ваш вчинок — ганьба для нашої професії! Ви маєте нести знання в маси, а не возити ночами ганчірки по підлозі супермаркетів. Вам не соромно, що ви таким займаєтесь? Як на вас будуть дивитись діти після такого? Прибиральниця… Оце докотились… – кричав на мене директор школи перед колективом.

Вперше за роки своєї непростої роботи я ледь не розплакалась… Ні, мені не було соромно за підробіток, завдяки якому моя донька не голодує. Я не могла зрозуміти, чому це питання не можна було вирішити спокійно, без такого виступу перед публікою?!

Невже моя робота у вільний час може якось впливати на рівень моєї професійності? Чи швабра заважає навчати дітей біології? Може, тоді нехай школа спонсорує багате життя?

Не знаю, що тепер робити — у школі всі дивляться на мене з осудом, а підробіток я покинути не можу, бо інакше помру з голоду.

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Що ви робили б у такому випадку?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!