Чоловік мене покинув тоді, коли нашій спільній доньці виповнилося два роки. Він мені сказав, що ще не готовий до такого сімейного життя, йому набридли дитячі крики, капризи і моє вічне невдоволення. Як виявилося, його я теж більше не приваблювала, тож він зібрав речі і пішов.
Спершу я не вірила в те, що відбувається, поки не дізналася, що у нього є інша жінка, набагато молодша, без дітей. Ходив до неї він вже давно, приходив ситним з роботи, зарплату меншу став приносити — вже тоді в мене були перші підозри.
Я кохала чоловіка всім серцем і не вірила, що таке може трапитися зі мною. Добре, що в той період мені хоча б зателефонували з садка й сказали, що донечку зараховують в молодшу групу. Мені треба було влаштовуватися на роботу, я через стрес ще й дуже схудла, а дитині не знала, як пояснити, куди пішов тато.
Одне я знала напевно: назад його не прийму. Перед сном я не раз уявляла собі нашу зустріч з Вадимом, я буду доглянута красуня, сильна й розумна, змушу його шкодувати про свій вчинок. Але для цього мені потрібні були кошти. Роботи з хорошою зарплатою не було, я продала нашу трикімнатну квартиру й придбала однокімнатну з кухнею-студією. Частину грошей потрібно було ще віддати Вадиму.
В новій квартирі я почала займатися ремонтом, й все стало налагоджуватися. Мені сподобався дизайн, і я почала багато читати. Вивчила навіть, як візуалізувати все на комп’ютері, купила багато журналів на цю тему. Три роки проходила курси дизайну й після завершення отримала непогану роботу. 
І от через цілих десять років я вже мала власну фірму, придбала трикімнатну квартиру, автомобіль, моя донька мала абсолютно все, але часто запитувала в мене про батька. Ми вечеряли з донькою в кафе й вже прямували до автівки, як нас почав гукати незнайомий чоловік. Обернувшись, я ледве впізнала Вадима. Виглядав він як сільський тракторист: неголений, погладшав, та й в цілому так собі.
Він дивився на мене зачарованими очима, мій вигляд дав йому ясно зрозуміти, що з донькою ми не бідуємо. Він захотів взяти в мене номер телефону, але я категорично відмовила. Як вияснилося, він розлучився з тою жінкою, бо вона йому зрадила.
До цього чоловіка у мене більше немає образи. Лише жалість, хоча він і пошкодував вже неодноразово, що тоді кинув нас.
Ви б намагалися знову побудувати стосунки з колишнім чоловіком?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!