Ольга любила жити для себе ще замолоду і не задумувалася про те, з ким зустріти старість. Всі чоловіки їй просто не підходили і вона продовжувала чекати свого принца. Вже всі її подруги вийшли заміж, а вона все-таки не могла найти того, хто б полонив її серце, хоча дівчина мала багато залицяльників. Один часто заглядав у чарку, інший був поганий на вроду, той зависокий, той занизький.
«Ні сяке, ні таке, хай буде ніяке», – жартувала вона, коли дошкуляли запитаннями про заміжжя. Згодом Ольга зрозуміла, що проживе життя в самотності і прийняла свою долю. Краще вже так, ніж пов’язувати життя з непутніми хлопцями та псувати собі нерви. 
«От як можна жити з нелюбом, терпіти постійно його вибрики, або за коханого піду, або лишуся самотня», – зробила свій остаточний вибір Ольга.
Згодом вона припинила морочити собі голову з чоловіками й почала займатися собою. Пішла працювати керівником школи та дитсадку, багато часу проводила з дітьми, навчала їх мистецтва, організовувала концерти. Серед усіх діток полюбила Ольга одну дівчинку з садку, яка мала особливий талант – вона співала дуже мелодійно, хоч і дзвінким дитячим голосом..
Софійка була сиротою, опікувалася нею бабуся Зоя. Вона приводила дівчинку в садок, а потім забирала додому. А сама Ольга Іванівна була для Софійки ідеалом. Вона одразу сказала, що виросте й буде вчитися музики, щоб бути схожою на Ольгу.
Бабуся вже була старенька, тому не могла їздити з Софійкою на конкурси та концерти, але поруч з нею завжди була Ольга. Жінка вкладала в цю дитину всю свою душу, щоб допомогти розвивати її талант. В школі Софійка пішла в музичний клас й навчалася гри на фортепіано.
…Коли дівчинці було десять років, не стало бабусі. Дуже самотньо і порожньо було дитині й вона вирішила спитати у своєї першої вчительки: «Ви не проти, якщо я стану не тільки вашою ученицею, але й донькою?»
Ольга переживала за цю ситуацію і пообіцяла, що не покине Софійку. З того часу вони постійно були разом. Ольга вдочерила свою ученицю, а Софійка почала називати її “мамою”. Самотнє життя цих двох жінок закінчилося і тепер вони мали одна одну.
Після закінчення школи Софійка вступила в музучилище. Там вона познайомилася з молодим вчителем Степаном з консерваторії, який допомагав дівчині надалі спрямувати свій творчий шлях.
Невдовзі Софія стала студенткою консерваторії. Ольга раділа за успіхи своєї прийомної доньки.
Софія одружилася зі Степаном, закінчила консерваторію на червоний диплом й почала там викладати. Згодом Софійка народила Іринку та забрала Ольгу до столиці. Діти постійно були на роботі, а бабуся виконувала свою маленьку онуку.
«От як життя складається, я думала, що буду самотня все життя, але Бог вирішив подарувати таке щастя і я відчувала, що таке материнство. Я дійсно щаслива».
Їй пощастило зробити свій вибір у житті і цьому вибору можна лише позаздрити.
Що Ви думаєте з цього приводу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!