Одружилася я з чоловіком, народила двох дітей, однак шлюб наш тривав взагалі не довго. Мені терпіння вистачило лише на 5 років. Разом ми взагалі не вживалися, чоловікові було абсолютно байдуже на мене і на мою родину, його цікавили лише власні потреби та проблеми. Гроші він практично не заробляв, точніше просто витрачав все на себе, а я змушена була тягти все на своїх плечах – дім, дітей. Одного дня до мене прийшло розуміння – сім’ї, як такої, не має. Ми живемо разом з дітьми, а чоловік – окремо, у власне задоволення.
Я просто зібрала свої речі та дітей і пішла. Я не мала в кого просити допомоги, добре, що були мінімальні заощадження, і я змогла орендувати квартиру на два місяці. Потім я почала працювати ще більше, щоб мати змогу оплатити орендоване житло та всі витрати. Чоловік нами взагалі не цікавився і не допомагав. 
Згодом я познайомилася з Іваном, він був старшим за мене лише на рік. В 37 років вже має власну квартиру, хорошу роботу, до того ж ще не був одруженим. Я теж йому одразу сподобалася, ми зустрічалися пів року, а потім одружилися. Все було добре до тих пір, поки чоловік не вирішив познайомити мене зі своєю родиною.
Коли ми прийшли в гості до мами чоловіка, сестра прямо мені висловила, що від хороших дружин чоловіки не йдуть, і збереження сім’ї завжди в руках жінки, і якщо я розлучена, то в цьому винна лише я сама.
Я не стала сперечатися, просто промовчала у відповідь. Сестра Івана вже 15 років щаслива в шлюбі й вона навіть не усвідомлює, що пережила я. Потім родина почала натякати, що такий чоловік гідний кращої, ніж я. Це було дуже образливо, особливо, коли почали ще говорити за моїх дітей, ніби то ними має піклуватися рідний батько.
Наші стосунки стали значно погіршуватися, сестра Івана постійно телефонувала мені, казала, щоб я давала спокій її братові. Так і сталося, ми не витримали такого тиску й розійшлися. Згодом мені розповіли, що ця сестра також розлучилася – через рік чоловік кинув свою дружину з трьома дітьми. Не хочу зловтішатися, але маю надію, що зараз вона все зрозуміє.
Інколи ми розуміємо інших лише в тому випадку, коли опиняємося на чужому місці.
Що Ви думаєте з цього приводу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!