Матір Миколи була не проти того, щоб він одружувався з Валентиною, але, коли вони подали заяву в РАЦС, гірко плакала. А все через те, що чоловік Світлани Петрівни був проти невістки, бо вона вже мала дитину від першого шлюбу. Можливо, Світлана Петрівна і жила б добре з невісткою, але її чоловік був проти. От і вирішила вона поїхати до сестри, щоб поділитися своїм горем. Лариса вирішила дати цінну пораду: “Ти підтримай свого сина – дитина, своя чи чужа, все одно щастя. От і Дмитро твій це зрозуміє.”
Трохи заспокоїлася жінка й повернулася в гарному настрої додому. Знову вирішила поговорити з чоловіком, але той на відріз відмовився слухати дружину.
У невістки був день народження, тому Світлана Петрівна збиралася до неї в гості.
— А ти куди? Навіть не думай туди іти! — гаркнув чоловік. — Я забороняю тобі з нею спілкуватися!
— Марійко, — тихо покликала Світлана свою молодшу доньку, яка ще проживала з ними. — Піди привітай Валентину. Сама розумієш, як тяжко Миколі, весілля не святкували, думав, що хоча б сьогодні трішки посвяткуємо. А тут таке…
— Мамо, ти не переживай, все буде добре, — заспокоювала Марійка. — Валентина – дуже хороша дівчина і нашому Миколі дійсно дуже пощастило. А її донька – це просто диво, така весела і допитлива.
Марійка взяла пакет з подарунком і почала одягати пальто, щоб навідати брата з дружиною. В коридорі вийшов до неї батько:
— Куди ж ти зібралася?
— Та от хочу з дівчатами в центр поїхати, трішки прогулятися.
— Ой, Марійко, май голову на плечах. Не шукай собі пару таку, як в Миколи, ще одну чужу дитину я більше не потерплю.
Світлана Петрівна чула ці слова свого чоловіка і закрилася у спальні. Плакала вони тишком нишком цілий вечір – так хотіла навідати свого сина. Згодом невістка завагітніла від Миколи і, на диво, Дмитро трішки змінив свою категоричність. Він довго обговорював це, а потім почав… збиратися до сина в гості. Світлана не могла повірити своїм очам, а Дмитро все говорив:
— Це ж яке щастя — я скоро матиму свого онука!
— Ой, Дмитре, у нас з тобою двоє онуків, – сказала Світлана Петрівна. Дмитре, двох онуків, — тихо зауважила Світлана Петрівна.
— Хай буде так, як Бог велів, — Дмитро якось винувато подивився на дружину. — Хіба я без серця?
— Ця дівчина – справжній ангел. Полюбиш ти Вероніку, от побачиш.
Невістка не повірила власним очам, коли побачила свекра на порозі власної квартири. Запросила їх до хати та почала готувати частування на стіл. Миколи ще не було, адже він пізно повертається з роботи.
Вероніка одразу знайшла спільну мову з дідусем, а той на диво не відштовхував її. З часом стосунки між Веронікою та дідусем стали дуже тісними. Він часто приходив до онуків та брав обох на прогулянку.
Одного дня дівчинка запитала:
— Дідусю, чому в Максимка прізвище Савченко, як у тебе, а в мене інше?
— А яке тобі більше подобається?
— Таке, як у тата.
Тоді чоловік вирішив серйозно поговорити з сином:
— Чому ти не вдочерив Вероніку?
— А що поміняється? Вона ж мені все одно як рідна.
— Тобі, можливо, байдуже, а у дівчинки вже безліч запитань.
— Та я ніколи про це не задумувався, та й Валентина нічого мені не говорила.
— Ось такий ти батько, що Вероніка ділиться зі мною більше ніж з тобою. Поговори з дитиною, заспокой, скажи, що вона теж Савченко. І швидше розв’язуй це питання…
Світлана Петрівна підслухала цю розмову з іншої кімнати і не тямилась від щастя. Вона не думала, що її чоловік прийме невістку з дитиною. А зараз вони справжня, дружня сім’я.
Що ви думаєте з цього приводу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!