Коли молодшому тільки-но виповнилося три місяці, в житті нашого тата з’явилася інша жінка

П’ять років тому мені виповнилося 24 роки, і я зустріла свою любов. Здавалося, що я на сьомому небі від щастя, і ця ейфорія ніколи не закінчиться. Але, життя — не просто річ, їй байдуже, яким правилам та принципам ти підкоряєшся, вона приносить завжди свої не приємні сюрпризи.

Я виросла в міцній сім’ї, була завжди оточена цілодобовою увагою батьків. Часом, така гіперопіка батьків, не давала мені вільно дихати. Я була слухняною дівчинко, добре вчилася, слухала поради близьких людей і ніколи не хотіла їх засмучувати. А мені завжди так хотілося вирватися на свободу, спробувати щось неординарне.

І я дочекалася цього! Моя зустріч з майбутнім чоловіком була настільки випадковою та не обіцяючою, що в її наслідки складно повірити. Як виявилося згодом, ми вчилися в одному інституті, але навіть жодного разу не обмовилися словом один з одним. І ось, десятихвилинна розмова та дружнє рукостискання занесло нас у несподіваний вир емоцій.

Спілкування в соціальних мережах, телефонні розмови і ось наступила наше перше побачення. Наші стосунки розгорталися доволі швидко та емоційно. Ми весь час говорили про спільне майбутнє, про дітей і як підсумок — я дізналася, що при надії. Наші стосунки ми оформили через рік після їх початку.

Моя любов була беззаперечна та сліпа, я не хотіла навіть звертати уваги на його спосіб життя. Я всім силами намагалася його змінити, оточити тотальною турботою, увагою, любов’ю. Але, як виявилося згодом, манери, характер та звички мого чоловіка виявилися настільки сильні, що я просто з ними змирилася. Я продовжувала його палко кохати, незважаючи ні на що! Пройшло 9 місяців і в день появи нашої донечки у приймальному відділенні, мій чоловік стояв побитий, після чергової хлопчачої розбірки.

Ми жили ніби на вулкані, жодного спокійного дня у нас не було. Він любив нас з донькою, але любив так, як міг та як вмів. Так ми і жили, поки в один день після деяких проблем, ми просто зібрали речі й переїхали жити в інше місто, а в той момент я була на п’ятому місяці, ми чекали на появу синочка.

Ви просто не можете собі уявити, що таке переїзд в інше місто. Там, де тебе ніхто не чекає. Було зовсім не просто, але ми впоралися. Почали облаштовуватися на новому місці, я подарувала йому сина. Але спокійне життя на новому місці було недовгим. Почали втручатися родичі мого чоловіка, і ось, ми знову збираємо речі. Знову нове місто, нове житло, нові люди.

Тільки зараз я почала освідомлювати те, що я просто була для нього маріонеткою. Ну нехай, всі висновки я зроблю потім.

Я стала знову привикати до нового міста, але мене почало все більше напружувати те, що відбувається навколо мене. Як би людина не тікала від проблем, від себе самого ніколи не втекти. І несподівано, наше коло зімкнулося. Через рік ми переїхали в рідне місто, звідки виїхали декілька років тому.

Життя з ним більше не здавалося мені комфортним, а він перестав бути для мене турботливим, чуйним, надійним.

Я дійсно втомилася. Я вирішила відпустити його та забути. Я не вірила, що він може змінитися. Моє рішення виявилося для нього досить несподіваним. Він почав переживати з цього приводу і в надії на те, що відстань і час допоможе розібратися в ситуації, знову поїхав в інше місто.

Мені було важко, тому що почуття залишилися. Пропало бажання вірити в щось, але почуття, яке виникло багато років тому, не могло зникнути навіть після такого розставання. Ми намагалися підтримувати зв’язок, адже у нас підростали діти.

Згодом ми почали все більше спілкуватися, він зумів мені показати те, що готовий змінюватися. Ми знову почали жити разом. Почуття не згасли в обох. Ми завжди прагнути мати велику та дружню сім’ю, тому новина про третю дитину нікого не збентежила. Була високооплачувана робота, житло, але життя внесло свої корективи.

Коли наймолодшому виповнилося три місяці, в житті тата зявилася коханка. Його службовий роман виявився настільки пристрасний, що його не зупиняла ні сім’я, ні діти. Його затьмарило нове кохання.

Зараз він не живе з нами, я відпустила його. Я не хотіла пробачати зради. Але я не жалію ні про що. Я вже не те наївне дівчисько. Зараз я доросла та самодостатня. Я прекрасно виглядаю у свої 30 років, маючи трьох дітей.

І дуже хочу сказати всім дівчатам: “Ніколи не любіть когось більше, ніж саму себе! В першу чергу надійтеся на себе та свої сили. Ті, хто перебуває поруч з нами, лише доповнюють нашу любов до самих себе!”.

А ви погоджуєтеся з головною героїнею?

Lida
Загрузка ...

цікаво

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: