Віка зустріла Віктора коли навчалася на першому курсі університету. Приємний та симпатичний юнак одразу сподобався дівчині і він була щаслива, коли дізналася, що їхні почуття взаємні.
У них зав’язалися стосунки – гуляли, ходили в кіно та театри. А одного дня Віктор зізнався їй, що кохає.
– Ми скоро одружимося і будемо разом жити в будинку, в якому буде панувати гармонія та любов.
– А вечорами, ми будемо сидіти біля каміна і пити вино, – продовжила його слова щаслива Віка.
Віктор завершив навчання в університеті, влаштувався на високооплачувану роботу. Хлопець до пізньої години працював в офісі. Відкладав гроші на весілля та житло, бо дуже хотів, щоб вони разом з коханою після одруження, ні про що не турбувалися.
Для початку, вирішили купити квартиру, а потім, коли Віка влаштується на роботу, розпочати будівництво власного будинку.
Однак все пішло не за планом – на четвертому курсі, дівчина зізналася, що чекає дитину. Вітя одразу поспішив розказати цю новину своїм батькам. Однак, новину про дитину та весілля, батьки сприйняли досить вороже та неохоче.
– Сину, ти ще молодий, щоб створювати сім’ю, – спробувала переконати його мати. – Потрібно бути досить відповідальним.
– А дівчина зараз може зробити аборт та спокійно закінчити навчання, влаштуватися на роботу – і тоді можна буде про щось вести мову, – сказав батько. – Вітя, не спіши, поживи краще для себе!
– Ні! – промовив Вітя. – Я хочу одружитися!
Що б батьки не говорили йому, син все одно одружився.Через вісім місяців народилася Яринка. Віка практично ніколи не відходила від новонародженої крихітки.
Після роботи, Вітя, одразу поспішав у дитячу кімнату. Народженню онучки раділи всі родичі дівчини, але батьки Віктора, чомусь ставилися до немовляти досить прохолодно.
Рідко навідували малечу, практично ніколи не брали її на руки. Тільки робили зауваження: голосно плаче, погано їсть. А коли Яринці виповнилося пів року, мама Віті покликала сина до себе на розмову.
– Сину, для тебе не секрет, що ми не хотіли, аби ти поспішав одружуватися з Вікторією, – мовила вона, дістаючи з сумки якийсь аркуш. – Але коли народилася Яринка, мене не залишало відчуття, що вона не твоя донька. Ну немає в ній геть нічого від нашої родини! Тож тихцем зробили аналіз на визначення батьківства – і ось результат.
У висновку лікаря було написано, що це не його донька.
– Ні, цього не може бути! – вигукнув Вітя.
– Сину, – мовила його мати. – У цій клініці не могли помилитися!
Ввечері Віктор вигнав з дому жінку та донечку. Віка намагалася довести йому, що це все брехня, і що він єдиний чоловік в її житті, але все було марно.
Минуло 25 років. Одного разу Віктор вирішив зустрітися зі своїм другом дитинства, який після закінчення університету жив в Канаді.
Чоловіки поїхали в ресторан. Сиділи, смакували, розповідали одне одному про своє життя. На той час Віктор був тричі розлученим. Особисте життя не складалося, бо він одружувався з тими жінками, з якими радила мама.
– Живи з тою, з якою тобі буде комфортно та спокійно, – порадив друг дитинства.
– Спокійно та комфортно мені було лише з Вікою, – сказав Віктор. – Але я її втратив. Мама одного разу мені зізналася, що підробила довідку з результатами. Я намагався розшукати Віку, але у мене не вийшло.
Раптом він відчув, як серце почало шалено битися.
– Це неможливо, – прошепотів.
– Що таке? – запитав друг дитинства.
Віктор встав та побіг за жінкою, яка йшла до виходу.
– Вікторіє, це ти?
– Я! – спокійним голосом відповіла вона. А тоді розвернулася до чоловіка, який стояв поруч та сказала:
– Коханий, мені потрібно поспілкуватися з цією людиною.
– Це твій новий чоловік?
– Так, Вікторе, це мій чоловік. Що тобі потрібно від мене зараз?
– Вікторіє, я щиро тебе кохаю. Хочу бути поруч з тобою і нашою донечкою.
– Потрібно було думати про це тоді, коли виставив нас на вулицю. Зараз у нас все дуже добре. У Яринки є батько, який її любить та оберігає. Прощавай!
– Вікторіє, – у чоловіка перехопило подих. – Я не хочу без тебе жити!
– Ти спокійно жив без нас всі ці роки.
Вона розвернулася, та пішла до свого чоловіка, з яким стояла молода жінка, в якій Віктор впізнав свою доньку, – вона була так на нього схожа, як дві краплі води.
Того вечора, Віктор вперше набрався до безпам’ятства. Він розповів батькам про зустріч з Вікою та потонув у своїх думках.
А в іншому кінці міста сиділа старенька мати, яка добре розуміла, що скалічила своїм вчинком життя єдиного сина.
Як ви вважаєте, як мав вчинити Віктор?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!