Я з чоловіком жила в затишному та комфортному будиночку. У нас були всі зручності, а ще красива місцевість, неймовірно чисте повітря і мальовнича природа. Чоловік у мене був працьовитий, тому одні з перших провели собі воду в дім і одразу купили пральну машинку, туалет та ванну. Насолоджувалися життям!
Чоловік, попри свій вік, ніколи не переставав працювати, завжди шукав нові підробітки. А я, своєю чергою, висаджувала квіти та мала декілька грядок.
Поруч з нашим будинком була невеличка ділянка, а недалеко гарне озеро. Радісно було прокидатися щодня в такому захоплюючому місці. Але ми зробили з чоловіком помилку. Ми вирішили переписати на нашого сина все наше майно. Думали, що син буде слідкувати за господарством, однак ми помилилися.
Як тільки мій чоловік помер, син мені прямо сказав, що не збирається дбати про будинок, а я не повинна розраховувати на його підтримку та допомогу. Хай там що, але в селі завжди потрібна чоловіча сильна рука. То потрібно покосити високу траву, то сміття вивезти, то зремонтувати щось.
Син вирішив жити в будинку своєї дружини, на який ми частково давали гроші з чоловіком. Він залишив мене наодинці зі всіма проблемами. Олег розумів, що я не впораюся самотужки зі всім, і врешті-решт він прибрав мене з власного дому.
Забрав мене жити до себе, а мій будинок продали. Каже, що він мені вже точно не знадобиться.
Всі зароблені гроші Олег одразу забрав собі, а мені віддав лише дві тисячі гривень на побутові витрати. Пообіцяв мені, що будуть забезпечувати мене з дружиною всім необхідним. Коли ж мене привезли додому, то поселили в вітальній. Я ніколи не нарікала та не жалілася: їсти давали, всі зручності були, телевізор, тумба, завжди чисто та тепло. Але згодом все змінилося.
Я бачила, що до нас на подвір’я почали приходити майстри, але не хотіла нічого розпитуватися. То їхні особисті справи, але згодом я все зрозуміла.
Одразу ж біля їхнього будинку був невеликий сарайчик, колись там тримали сіно. Коли майстри завершили ремонт, то Олег переніс туди всі мої речі, а ще телевізор та тумбочку.
Я просила свого сина не вчиняти так зі мною, і не переселяти мене в приміщення, яке вони почали називати житлом.
Вікна тут дуже маленькі, взимку дуже холодно. У мене тут немає нікого зі знайомих чи друзів. Я не маю з ким поговорити та розказати свою історію. Мій син мене уникає, нікуди не бере, нічим не допомагає більше. Вони просто залишили мене напризволяще. Хоч ми й живемо на одному подвір’ї, але рідко бачимося. Навіть не дозволяють мені гратися з онуками.
Я собі уявити не могла, що мій єдиний син може так вчинити зі мною на старості років!
Як ви вважаєте, чому Олег так вчинив з власною матір’ю?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!