Найчастіше так складається, що стосунки між невісткою та свекрухою є холодними та напруженими. Але ця історія зовсім інша…
Вперше я побачила свою свекруху – Ларису Володимирівну – 45 років назад. Тоді я пішла в перший клас. Мій майбутній чоловік навчався зі мною в одному класі. Це був допитливий хлопчик з чорними оченятами. Ми з ним приятелювали, адже він ніколи не ображав дівчат.
З кожним роком ми ставали нерозлучними. Як тільки закінчили школу, одразу одружилися. Його батьки раділи нашому союзу, а от моя родина почала мене переконувати, що я роблю велику помилку. Мама плакала, а батько сказав, що ноги його не буде на “дитячому” весіллі. Я поступила на перший курс, а Сергій служив на прикордонній заставі. Запланували розписуватися у Львові.
Завдяки моїм свекрам, ми з чоловіком вже стільки років живемо в щасливому шлюбі. Я всі серцем люблю Ларису Володимирівну, адже вона стала моєю другою мамою…
Мій свекор – Микола Олексійович – помер неочікувано в 50 років. Але Лариса не впадала у відчай, адже у неї ще була молодша донька – Ліля. Згодом і в нас з Сергієм народилася донечка. Ми після пологового будинку одразу поїхали до свекрухи, яка не очікувала такого візиту. Ми це зробили попри заборону лікарів, вони вважали, що наша Каролінка погано набирає вагу. Жодного слова докору не почули ми від Лариси Володимирівни! Вона облаштувала крихітне, майже лялькове, ліжечко у шухляді, вийнятій із письмового столу. Звідкілясь взялися ковдрочка і вишита білосніжною гладдю подушечка…
Лариса стала бабусею лише у сорок років. Вона зателефонувала в лікарні та все розпитала в лікарів. Тому на Каролінка скоро одужала.
Я не покинула університет, тому між доглядом за дитиною та готуванням вечері, я навчалася. Мама Лариса дуже мною пишалася та завжжди усім розповідала, яка у неї невістка. Хоча без неї я б не справилася: свекруха часто допомагала мені, переклавши на себе добрячу частину турбот. Ліля часто заспокоювала племінницю грою на піаніно, Каролінка виросла та й сама сіла за інструмент.
Я зараз аналізую всі 35 років подружнього життя з чоловіком і розумію, що жодного разу не сварилася зі свекрухою. Мама Лариса була настільки мудрою, що завжди згладжувала будь-які гострі кути та непорозуміння.
Я її дуже люблю і бажаю ще довгих літ життя.
…Всім нинішнім та майбутнім невісткам хочу нагадати напівжартівливий, але такий мудрий народний діалог:
— Мамо, скажіть, звідкіля тільки погані свекрухи беруться?
— З невісточок, доню, з невісточок…
Що ви думаєте з цього приводу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!