Яке там приходжу, влітаю, гримаючи дверима, без попереднього запису. Падаю в крісло і пів години ридаю про свої проблеми. В кінці резюмую, життя – жах, Василь – нікчема, кульки не радують, як жити, прощайте назавжди.
А лікар, молодець, по-перше, не перервав мене жодного разу, по-друге, взагалі на дідуся Мороза схожий. І відповідає:
– Жінко, не плачте, ви ось про бухгалтерський облік чули? Так життя воно, як баланс: актив, пасив, якщо десь вибуло, то десь прибуло, адже так само баланс працює? Наприклад, ви з Василем холодильник купили?
– Ну купили, – схлипую я.
– Це все активи, грошей менше, основних засобів-холодильників більше.
– Ні, – кажу, – ви мені про інше, про нематеріальні активи розкажіть. Ось Василь мені вчора сказав, що йде, забирає кошик, картину, картонку і маленьку собачку раритетної породи, а заодно квартиру і кучера з каретою. Як бути?
– І добре, каже лікар, нехай бере. Картину охороняти треба, кучера годувати, лису собаку ви і так за тварину не вважали, тепер у вас замість активного Василя в пасиві є капітал: життєвий досвід і сарказм. Знову ж довгострокові зобов’язання.
– Що, зобов’язання? – питаю.
– А те, що вони менші стали. До свекрухи напевно їздили?
– Їздили, – шепочу я.
– Товаришів по роботі терпіли?
– Тамбовський вовк їм товариш, – шепочу ще тихіше.
– Ну ось, чудово, – говорить лікар. – У наявності істотна економія життєвої сили. Зараз валюту балансу збільшите, засобів накопичите – в розділі доходи майбутніх періодів, життєвим досвідом скористаєтеся і The king is dead. Long live the king.
– Ну, добре, – витираю я підсохлі сльози, – спасибі, лікарю, полегшало, куди вам гонорар покласти, в актив або в пасив?
– А я не лікар, – ображено сказав він, – я Петров, аудитор. Ось баланс йому річний роблю. Лікар завтра буде, жінко.
Що думаєте?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!