Коли я сказала синові, що зі мною буде жити його дівчина і мій онук, син зажадав продати кватиру і віддати йому його частку. Я відмовилася

Я взагалі навіть не знала, що мій син з кимось зустрічається, а про те, що від нього вагітна якась дівчина я взагалі дізналася від сусідки. Мені було дуже неприємно, адже згодом про це заговорило все місто. Привів він її до нас в гості, вона непогана дівчинка, скромна, виховувалась в інтернаті.

Мені здалося, що вона дуже добра. Згодом ми почали готуватися до весілля, моєму синові тоді вже було 24 роки. Можна і одружуватися. Я вже мріяла про маленького онука чи онучку, як раптом ввечері до мене приходить син і говорить: «Мамо, навіщо мені з нею одружуватися? Вона нудна і не цікава. До того ж я не впевнений, що дитина моя».

Я була шокована з таких слів, ніколи не думала, що мій хороший та добрий хлопчик на таке здатен. 

– Синку,  не говори дурниць. Вона ще геть молода, не впорається з дитиною самостійно. 

Син сказав, що не буде псувати собі життя й ніколи не одружиться з нею. Мені була дивна така його поведінка, адже колись схоже вчинив його батько. Покинув мене практично після пологів й все життя платив мізерні аліменти. А зараз він поводиться так, як і батько. Я змогла виховати сина й поставити його на ноги, але в мене були батьки, а Таня геть самотня.

Я не знала, як правильно вчинити в такій ситуації. Я заспокоювала її як могла. Саме в цей момент я зрозуміла, що мій онук чи внучка будуть зі мною поруч, як і їх мати, а ось синові доведеться або одружитися, або з’їхати і зняти собі окреме житло. Вадим мені влаштував скандал, а я непохитно стояла на своєму. Він намагався мене переконати, що ця дитина не від нього. Я дивилася на нього, і мені просто хотілося, щоб він зібрав речі і пішов, огидно було від його слів. Міг і не одружуватися, але навіщо відмовлятися від своєї дитини. 

– Знаєш, це моя квартира, ти сюди ще ні разу нічого не придбав, тому я сама можу розпоряджатися своє власністю і нічого ділити з тобою не збираюся, – сказала я синові.

Вадим розвернувся і вийшов з кімнати, швидко зібрав речі і пішов, голосно грюкнувши дверима.

Так ми вже з Тетяною та онуком проживали разом декілька років. Згодом віддали дитину в садок, а вона пішла на роботу. З сином спілкувалася, але на відстані, він не зміг мені такого пробачити. Нещодавно Тетяна одружилася й переїхала з онуком до нового чоловіка. Часто навідують мене, допомагають, а сину просто байдуже.

Чи правильно вчинила головне героїня?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!