Всі в дитинстві, а особливо дівчата, мріяли про велике кохання та щасливу сім’ю. Але моїм мріям не судилося збутися. Коли я закінчила інститут, то закохалася в хлопця та одружилася. У нас все було ідеально, романтичні побачення, повага, турбота, ніжність, але через пів року після весілля мій чоловік загинув. Світ для мене перевернувся з ніг на голову.
Я знала, що час вилікує мене, але я просто не знала, як жити далі. Моя історія розпочалася ще з дитинства. Я була єдиною дитиною в сім’ї. Мої батьки завжди дуже важко працювали і я знала, що їм потрібно моя допомога. Я ніколи не відмовляла своїм батькам. Навіть коли почала жити зі своїм чоловіком, то приїжджала до них на вихідних та допомагала з господаркою. Після того, як не стало мого чоловіка, я переїхала до них, хоч у місті у мене була своя квартира. Я стала повністю весь свій час приділяти батькам.
Через декілька років тяжко захворів мій тато, а потім його не стало. Я знала, що мамі дуже боляче, тому всі домашні турботи взяла на себе, щоб вона могла швидше забути про втрату. Я так і не вийшла заміж вдруге, дітей у мене не було, моєю дитиною стала матір. Я щодня піклуюсь про неї, ось таке у мене виховання. Мені вже сорок років, а у моєму житті є тільки дві речі: любов до мами та робота. Я помітила, що друзів у мене зовсім не стало, з новими людьми не знайомилась. Поступово у мене появилося відчуття, що я дуже багато чого втратила в житті. І назад вже нічого не повернути. Тільки тепер, я усвідомила, що завжди потрібно допомагати близьким, але ніколи не забувати про себе.
А що б ви порадили головній героїні?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!