Мені тільки було 19, коли познайомилася з Антоном. Він мені сподобався – такий гарний, кумедний, розумний. Постійно розповідав якісь смішні історії, анекдоти. А через 4 місяці стосунків зробив мені пропозицію. Мовляв, навіщо часу дарма гаяти, якщо можна вже і зараз одружитися.
І так вийшло, що тільки за тиждень до весілля я познайомилася з його батьками. Роман Васильович та Катерина Вікторівна досить довго жили закордоном, там мали свою фірму. Тому вони вкрай рідко приїздили в Україну, Антонові віддали свою трикімнатну квартиру та машину гарну.
Коли зайшов пан Роман до кухні, то я аж чашку впустила. От це наче Антон, але його набагато краща версія. Привабливий, мужній, сильний, такі чоловічі риси обличчя та накачані руки. Ну словами не передати, чесне слово!
Так вийшло, що Антон через свою роботу часто їздив у сусідні області. Сьогодні він у Львові, завтра вже їде до Києва, а потім до Харкова. А я не могла сама бути вдома. І от якось ввечері у гості зайшов пан Роман. Вони по сусідству купили собі другу квартиру та робили ремонт. Я приготувала їсти, дістала ще вино дороге.
– Ох, ну ти так смачно готуєш. Таких страв ще ніколи не їв!
– А ваша жінка не готує?
– Та яке, вона страшна білоручка. Ні канапки, ні чаю від неї не дочекаюся!
Помалу я задобрювала свекра їжею. І потім наші стосунки перейшли в інше русло. Ні свекруха, ні Антон ні про що не здогадувалися. Адже я не водила додому чужих коханців, а його рідного тата. Тому не було жодних підозр. Навіть дитину я народила не від чоловіка, а від пана Романа. Він дуже залюблював нашу донечку Зорянку, дарував їй іграшки, солодощі, багато часу проводив разом.
Але через 2 роки наша таємниця вилізла боком. Звісно, з Антоном ми швидко розлучилися. Я не стала подавати документи на аліменти, бо це не його дитина. А свекор все втратив. Пані Катерина все-все-все переписала на себе та потім у суді забрала майно. Батьки взагалі були шоковані, коли дізналися таку правду. Мій тато не хоче мене ні знати, ні чути. Мама час від часу телефонує, передавала пакунки з продуктами.
Відтоді минуло 10 років. Свекор переїхав закордон, не телефонує ні до мене, ні до Зорянки. Я зуміла влаштуватися на роботу, взяла кредит на однокімнатну квартиру. Поки стараюся крутитися, як тільки можу. Зоряна постійно випитує у мене правду про тата. І вона вже не вірить у казки про те, що він моряк чи космонавт.
Тільки як я можу сказати їй правду? Та вона просто почне соромитися мене!
Я хочу сказати вам одне – ніколи не руйнуйте родину. Правильно люди кажуть, що на чужому нещасні своє щастя не збудуєш. Адже я просто залишилася з малою дитиною на руках і зараз сама все повинна тягнути.
Молюся Богові, аби він пробачив мені цей важкий гріх. Тільки б у Зорянки було щасливе та гарне майбутнє, а на собі я вже поставила хрест..
Ви погоджуєтеся зі словами жінки?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!