Знаєте, от я зараз пишу цей текст та ледь стримую сльози. Не очікувала такої підлості від рідних батьків та свекрів, чесно! У нас все було добре, ми не сварилися. Але тоді їх наче підмінили!
Декілька днів тому мого чоловіка забрала швидка. Як виявилося, у коханого була грижа і треба терміново робити операцію. Влад мені про це нічого не казав, бо десь вичитав в Інтернеті, що вона може розсмоктатися. Певно, лікарів боявся!
І от я мала терміново поїхати у лікарню. Але у нас 3 діток, найстарші тільки 4, а наймолодшій 3 місяці. Ми не мамо няньки, не хочу залишати малюків на сусідів чи чужих людей. Тому швидко зателефонувала свекрусі, аби вона провідала Влада.
– Не переживай, я поїду до нього найпершою маршруткою. І куплю ліки. Ти список маєш?
Я з полегшенням видихнула, бо свекруха дійсно врятувала ситуацію на день. Вона привезла Владові чисті футболки та майки, аби він мав у що там переодягнутися. Печиво Марію, водичку, ліки, якісь книги та журнали, аби йому нудно не було.
Але Антоніна Михайлівна ще працює на роботі, вона не може взяти ні відпустку, ні вихідний, аби з онуками побути. Тому я вирішила зателефонувати батькам, попросити, аби вони приїхали хоча б на вихідні.
– Анько, ну ти не могла раніше попередити? Нас куми запросили на дачу, будуть ставити шашлики.
– Мамо, але це дуже і дуже терміново. Влад у лікарні, я не маю з км діток залишили.
– Господи, ну таке враження, наче ти мені їх народжувала. Завтра приїдемо під вечір, бо твій тато вже мекнув зайвого з сусідом в гаражі.
Я вже сама не знала, що робити. Бо інших родичів у нас з Владом нема. Добре, що батьки дійсно приїхали наступного дня та погодилися посидіти з малюками. Хоча по їх виразу обличчя було видно, що вони взагалі не раді цьому.
Купила для Влада смачні фрукти на базарі, принесла ноутбук, аби він фільми чи серіали дивився. Ще на додачу повісила біля його ліжка малюнок нашої старші Віти, аби у нього був гарний настрій.
Тільки от я помітила, що чоловік все одно якийсь засмучений та невеселий. Коли виходила на 1 поверх до аптеки, мене перестріла жіночка, її чоловік був з нами палаті:
– Я звичайно розумію, що це не моє діло. Але вчора одна жінка приходила, здається, його мама. І вона про вас казала дуже погані слова.
– Вибачте? Така білявка в окулярах?
– Так, вона. Казала, що ви погана жінка, що кинули чоловіка напризволяще. Що поки він у лікарні буде лежати, ви, перепрошую, по чоловіках будете скакати. Ось дорікала, казала, що цей шлюб помилка. Знаєте, мені аж самій не зручно стало і я вийшла з палати. І добре, що вас сьогодні зустріла.
Мені стало так соромно та ніяково. От свекруха при чужих людях таким брудом мене поливала. Але я не змогла прийти тільки на день! І ми домовлялися чергувати. То вона з дітьми, а я до чоловіка і навпаки.
Ввечері я поїхала додому. І батьки з порога почали ставити мені претензії:
– Чого так пізно? Ти навіть дітям нічого не залишила на обід.
– Мамо, на плиті свіжий суп з фрикадельками, а тут суміші стоять. І молоко купила зранку.
– Ти їх хоча б виховуєш нормально? То не діти, а якісь бісенята! Я не витримаю з ними ще день!
Я зайшла у ванну кімнату та почала гірко плакати. Нема ніякої підтримки ні від батьків, ні від свекрухи. А інших родичів у нас нема.
Не знаю, що мені робити далі. Влад ще декілька днів точно має бути в лікарні, аби там все загоїлося. Але я боюся, що не витримаю і декількох годин у присутності батьків чи свекрухи. Не вистачало, аби після лікарні ми поїхали розлучатися, бо пані Антоніна його намовить проти мене.
Що Ви можете порадити нашій читачці? Як їй зберегти шлюб та стосунки з рідними?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!