Зі своїм майбутнім чоловіком я зустрічалася три роки. Це був цукерково-букетний період, через рожеві окуляри якого ми навіть не підозрювали всієї серйозності власних намірів.
Зараз я у шлюбі вже два роки.
Володимир був моїм першим і єдиним чоловіком. На інших у мене навіть не було бажання дивитися. Втім, мій обранець виявився дуже ревнивим. Але про все по черзі.
Вагітність у нас була запланована. Володя навіть зрадів, коли дізнався, що стане батьком. Він завжди мріяв про сина і був переконаний, що в нас народиться хлопчик. Але на УЗД нам повідомили, що я виношую дівчинку.
Після цього Володимир почав підозрювати мене у зраді. Я й гадки не маю, на основі чого все це закрутилося Через те, що я мала народити доньку, а не сина? Безглуздя. Втім, це не було безглуздям для мого чоловіка. Він доводив, що в їхньому роду народжуються тільки хлопчики. Отже, я йому зрадила з іншим чоловіком.
І справді у Володі одні тільки брати. Так само у його батька. Але я все одно не могла зрозуміти, як стать дитини могла наштовхнути коханого на думки про мою невірність. Цілу вагітність я сподівалася, що у нас все ж таки народиться син. Однак на світ з’явилася Марійка.
Чоловік тільки вдавав, що радий народженню дитини. А сам продовжував дорікати мені зрадою. Згодом говорити про це почала і його рідня. Мені було дуже прикро чути подібне від близьких людей. Усе це було не більше, аніж безглузді підозри.
Наступною проблемою було те, що Марійка була більше схожа на мене, аніж на Володю. Це тільки підливало масла у вогнище, хоч я й була переконана, що все зміниться з віком. Донька стане схожою і на тата. Це проявиться, якщо не в рисах обличчя, то в характері точно. Але Володимир слухати цього не хотів.
Так ми прожили майже пів року. Я більше не мала сил терпіти ненависть та підозри з боку обранця, а потім, на щастя, все нарешті припинилося. Чоловік просто затих. Я навіть почала вірити, що він змирився з тим, що дочка від нього. Але все було зовсім не так.
Коли Марійці виповнився один рік, ми запросили купу гостей. Серед усіх було й чимало рідні Володимира. До слова, доня і далі була схожою на мене. Це не могла оминути увагою моя свекруха. Вона щодня підбурювала сина і налаштовувала його проти мене. Але одного із таких днів Володя сказав, що він упевнений у власному батьківстві. Виявилося, що він робив ДНК-тест, про який досі не казав мені ні слова.
Після цього я нарешті збагнула, що вплинуло на зміну поведінки мого чоловіка. Хоча я хотіла вірити, що в ньому просто прокинувся батьківський інстинкт. Мені було дуже прикро. Коханий мені не довіряв. Хіба можна жити з такою людиною? Надалі його підозри будуть тільки міцніти. Напевне, цей шлюб не має майбутнього.
Тепер мені було навіть огидно дивитися на Володю. Так, Марічка від нього, але він ніколи не стане для неї справжнім батьком.
Я подала на розлучення.
Володимир причин для такого рішення не бачив. Довго намагався пояснити, присягався, що таке не повториться, але я чужим обіцянкам не вірю, бо знаю, що люди не змінюються.
Відтепер у мене та моєї доні почнеться нове життя.
Чи схвалюєте ви рішення дівчини?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!