Коли дідуся не стало, тато і його брат домовилися, що ця частка залишиться нашій родині, а тато не претендує на все інше майно діда. Але, як з’ясувалося, ця домовленість залишилася просто на словах

Мій батько має ще брата, який народився в другому шлюбі мого дідуся.

Дідусь покинув мою бабусю, коли вона була при надії, й пішов до іншої жінки. Так вийшло, що брати практично ровесники, але ніколи не спілкувалися між собою. Вперше я дядька побачила на похоронах бабусі, тоді дідусь приїхав попрощатися зі своєю жінкою і сином. Він ще намагався поговорити з моїм батьком, але так і не вийшло. Батько ображений, чому дідусь не цікавився ним стільки років.

Вдруге батько побачив брата вже на похоронах діда. Тоді вони зрозуміли, що рідні один одному й навіть почали спілкуватися. Декілька разів листувалися в соціальній мережі, але на цьому все і закінчилося. З того часу від нього не було  ніякої звістки, поки тато не помер від інфаркту. Це сталося дуже несподівано, йому було всього 67 років. Він працював, будував плани на майбутнє і збирався жити ще довго і щасливо, однак життя дуже непередбачуване.

Для нас з мамою це жахлива втрата, досі ще в себе прийти не можу. На похоронах міркувала слабо, пам’ятаю, що миготів якийсь чоловік, який називав себе батьковим братом. Коли вже трішки пройшло часу, я згадала цей нюанс, і запитала у мами, що за брат такий. Вона мені і розповіла цю історію, а ще те, що тепер ця людина претендує на татове майно.

Там якась заплутана історія. Бабуся залишилася жити в будинку діда, і свою частину той якимось чином заповів цьому другому синові. Коли дідуся не стало, тато і його брат домовилися, що ця частка залишиться нашій родині, а тато не претендує на все інше майно діда. Але, як з’ясувалося, ця домовленість залишилася просто на словах, і зараз цей чоловік вирішив вступити в свої права.

Ми з мамою шоковані, бабусин будинок в селі – наша улюблена дача, від якої ми не збираємося відмовлятися через якусь чужу людину, яку ми і в очі раніше не бачили. Ми туди стільки сил і грошей вклали, а особливо тато – облагородив територію, поставив новий паркан, для нас з мамою це пам’ять про нього. Зверталися до адвоката, він сказав, що справа не безнадійна, але доведеться чимало заплатити.

От скажіть, хіба це справедливо, коли, як сніг на голову, звалюються якісь невідомі родичі і намагаються привласнити собі чуже майно?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

U2

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector