Коли діти поїхали на відпочинок, я зайшла на квартиру – і просто вжахнулася. Чесно, от не уявляла, що невістка може до такого безладу довести моє житло!

Мій син Микола поїхав з жінкою Мариною та дітьми минулого тижня в Буковель на відпочинок. Залишив мені ключі, аби я кота годувала, квіти підливала. Краще пильнувати за квартирою, аби ніякого лиха не сталося.

Це житло я отримала давним-давно від покійного дідуся у спадок. І почала здавати в оренду, але вже через рік син ошелешив мене звісткою – буде весілля. Ну і я вирішила подарувати молодятам це житло, ще й дала пару тисяч на ремонт.

Не можу сказати, що моя невістка якась хороша господиня.

Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

Не дивлячись на те, що ми живемо майже в одному районі, та і квартира за документами належить мені, бачилися ми вкрай рідко. Коли онуки народилися, то я хіба приходила на дитячий майданчик з ними гратися. Максимум, коли я могла зайти отак в гості додому – то якесь свято чи день народження.

Ну і прийшла я додому, дивлюся – а там страшенний безлад. Біля шафи ще стоять літні сандалики дітей, кепочки, курточки легенькі. На столі якісь папери розкидані, повна попільничка з цигарками, тарілки поскладані пірамідкою на підвіконні.

У дитячій гармидер. На підлозі конструктор, пазли, олівчики. Акваріум заплямований, якісь жирні сліди та патьоки. У ванній картина не краща – грибок у душовій кабінці, клубок волосся на змиві, розкидані шампуні та гелі для прання. Ще й рушники такі смердючі, наче їх давним-давно не мили.

У мене корона з голови не впала, я дістала засоби для прання і почала прибирати. Папірці викинула геть, забрала до шафи літнє взуття, протерла акваріум, поскладала посуд на місце. Деякі рушники перепрала та висушила на балконі, там ще вікна помила від пташиного посліду.

Однак, Марина такої допомоги взагалі не оцінила

Пошепки

– Ви що, у моїх речах рилися?

– Не рилася, а просто допомогла поскладати. У вас такий безлад був.

– А я б на вас подивилася, якби вдома 3 дітей було. Наче у вас чисто, як у лікарні.

Невістка бурмотіла під носа, ні дякую, ні догори сракою

– Ви куди посуд поставили? Чого взагалі тут свої порядки наводили. Це моя квартира!

От тоді в мене терпець увірвався:

– Ні, шановна, тут твого нічого нема, хіба те, що в унітазі плаває. Я вам цю квартиру віддала, то ти май совість хоча б так мені не хамити!

Невістка почала кричати, що я її геть не поважаю, що я пхаю носа у чужі справи і так далі. Я не стала терпіти такого цирку, розвернулася та пішла геть.

Сказала синові, аби більше мене про допомогу не просили. Взагалі шкодую що віддала їм ту квартиру. Може, більше б житло шанували, якби самі на нього заробили важкою працею.

Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna
Adblock
detector