Моя кума має невеличкий будиночок за містом. Раніше то було Богом забуте місце, чесно. Тому вона буквально за безцінь купила ділянку, син допоміг збудувати будиночок. А свою квартиру у Львові вона віддала молодятам.
А зараз там розбудовуються цілі котеджні містечка. І от навпроти молода пара викупила ділянку та побудувала там розкішний, двоповерховий будиночок. Однак, все загородили високими деревами та парканом з каменю. Ніхто навіть краєчком ока не міг побачити, що там на подвір’ї відбувається.
– Але які в них машини. Мати Божа, мені як син сказав, скільки там один автомобіль коштує – то квартиру можна купити! – розповідала кума по телефону.
– А з сусідкою ти бачилася?
– Та де. Пані така пихата, ні з ким не вітається. Ну раз до мене стала “доброго ранку”, швидко сіла в машину та поїхала. Тільки курява залишилася. Постійно за тим парканом сидить, наче у своїй печері. Ну та, нащо їй спілкуватися з такою бідною сусідкою, як я?
– Звісно, то пани великі.
– Ага. Я ще бачила, що до них приїжджає якась нянька чи що. Дівка в декреті сидить, а дитину чуді люди бавлять. То просто жах.
Якщо чесно, я і сама почала тихцем заздрити сусідці. Ну хто зараз не хоче жити у гарному будинку, мати машину, не працювати? Ось таке безтрубне життя у молоді зараз. Комусь то на голову просто так впало, а інші роками на таке щастя гарують.
Але минулого тижня Ганна все-таки зуміла потоваришувати з сусідкою та вивідати її секретик.
Тоді дівчина була сама вдома, розвантажувала багацько продуктів з машини. І раптом один пакет порвався та на дорогу випали фрукти. Поруч якраз проходила Ганна та допомогла дівчині все зібрати
– Ой, спасибі, бо я б сама точно не впоралася. А ви походіть на чай, у мене є ще смачний тортик.
Всередині подвір’я було дуже гарне, чисте, травичка рівно пострижена, ліхтарі та декоративні деревця. Сам будинок дуже просторий, на кухні багато сучасної техніки, дорога плитка на підлозі, килими, квіти та картини.
Раптом Ганна почула дитячий плач.
– Почекайте, я зараз. Донечко, матуся вже йде, постривай.
І через декілька хвилин сусідка вивезла з кімнати дівчинку в кріселку. Ганна аж заплакати хотіла, коли побачила. Видно, що дівчина хворіє, не може тримати рівно голівку та має скручені ніжки
– А це моя донечка Богданка.
Ганна не хотіла лізти в душу, щось розпитувати за дитину. Але сусідка Марина першою почала розмову:
– У нас довго не виходило завагітніти. Майже 5 років. Що ми тільки не робили – операції, ліки, аналізи. Їздила навіть до ворожок та мольфарів. А потім почала просто молитися. І от Бог послав мені доню. Але під час пологів щось пішло не так. Лікарі казали, що дитинка не проживе нормально. Казали, аби я написала заяву про відмову. Тільки от я не хотіла свою Богданочку відпускати.
Виявилося, що чоловік її важко працює, аби вилікувати донечку. І що до них приїздить не нянька, а соціальний лікар який робить Богданці масажі.
– Мені машина потрібна, аби возити її до міста на процедури. Тим паче, багажник великий, аби коляска вмістилася. А тут нам добре, бо донечка на свіжому повітрі. Ми до того жили у квартирі і було важко підійматися та спускатися. А тут он ціле повір’я маємо, граємося собі. Богданці легше стало, не так часто плаче.
Тоді Ганна зрозуміла, що означає фраза “багаті теж плачуть”. Для сусідки Марини не важливі ті гроші, статки, дорогі машини та великий будинок. Адже яка користь з того багатства, якщо її донечка важко хворіє?
Тому я можу сказати одне – ніколи не треба заздрити іншим. Адже ніхто не знає, яке горе спіткало людину. А от сусідка марина для мене є прикладом сильної та незламної жінки з великим серцем.
Вам сподобалася така розповідь нашої читачки? Ви погоджуєтеся з її словами?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!