Коли йшла до машини коханця, почула голос чоловіка, який питав, куди я зібралася. Сказати було нічого. Просто стрибнула в авто і ми втекли

Знаєте, часом життя підкидає нам випробування. А часом ми самі їх собі створюємо. 

У мене останнє. Тепер заплуталася настільки, що й гадки не маю, як з цього вибратися.

Якось познайомилася на одному сайті з чоловіком. Ми були з одного міста, тож з часом зустрілися. І так, робила я це від нудьги, бо вже 13 років заміжня. 

У думках ніколи не було навіть натяку на зраду. Мене все влаштовувала у сім’ї, просто хотілося більше уваги та спілкування. Але після кількох зустрічей з Данилом, усе сильно змінилося. Усе так закрутилося, що й досі повірити не можу. 

Коханець мій, до слова, також одружений. Але нам вистачило однієї розмови, щоб зрозуміти – ми споріднені душі. У нас було багато спільного, тож поговорити ми завжди знаходили про що.

А далі самі розумієте. Стосунки перейшли на новий рівень. Спершу нас це сильно злякало. Ми розпереживалися. Данило навіть зник на кілька днів.Обоє не думали, що все зайде так далеко.

Відтоді я постійно докоряла собі. Не могла змиритися з тим, що зрадила чоловікові. 

Так минули 3 місяці. З часом ми змирилися з усім. Вирішили, що в цьому немає нічого поганого. Хіба двоє дорослих людей не можуть хотіти одне одного? А потім Данило був змушений поїхати в інше місто. Надовго. 

Я дуже довго плакала після цього. Особливо важко мені далося наше прощання. Але зв’язок ми не втратили. Продовжували спілкуватися. Навіть по Скайпу щодня зідзвонювалися. Я стала його підтримкою та опорою. 

Влітку обидві сім’ї поїхали на море. Ми це знали і спеціально підлаштували начебто випадкове знайомство. Так і подружилися сім’ями. І тільки там я дізналася, що його дружина вагітна. Через три місяці в нього народиться донька. Це мене сильно образило.

Ясна річ, що далі пішли виправдання і таке інше. 

Данило казав, що жінка повідомила йому про це вже після 12 тижнів, коли позбутися дитини не можна було. А потім взагалі заявив, що хотів би, щоб ми мали спільного малюка. Ці слова розтопили кригу і я погодилася на це.

Але це ще далеко не все. Ми з чоловіком продали авто і потім вирішили завітати в гості до мого коханця і його жінки. Ясна річ, ніхто ні про що не здогадувався. Жінка Данила вже пішла у декретну відпустку. 

Ми залишилися в них на кілька днів. І нас з Данилом це зовсім не зупиняло. Поцілунки крадькома, поки ніхто не бачить, його руки по моїх ногах під столом і ми навіть кохалися рано-вранці, доки всі спали.

Але казка закінчилася. Нам з чоловіком довелося повернутися додому. Тоді знову: робота, будинок, сім’я. Дружина Данила стала моєю подругою. Підло, знаю. А що вдієш? Так я завжди могла бути в курсі того, що відбувається у них у сім’ї.

Звідти я й вивідала, що вони не сплять разом уже кілька місяців. І взагалі Ліді здається, що в Данила хтось є. Якась інша жінка.  Звичайно, що це я, вона знати не могла.

Потім ми разом зустрічали Новий рік. Казкове свято. Він поруч, ми разом – усе чудово.

Далі ми почали втілювати в життя заплановане. Данило намагався зробити нам спільного малюка. Але дуже довго у нас нічого не виходило. І ось після свят ми повертаємося від них, а Ліда їде в пологовий. У них усе-таки народилася дочка. Вона мені потім надіслала фото з виписки. Ех…

А я сиджу зі своїм чоловіком удома. До слова, він став мені противним. Навіть спати з цим чоловіком я перестала. Думала тільки про Данила та нашу ймовірну спільну дитину. 

У березні коханець приїхав на тиждень спеціально для того, щоб зробити нам дитину. Але щось знову пішло не так.

Далі почалися сварки у сім’ї, бо я постійно на нервах.

Влітку Данило знову взявся за своє.І нарешті все вийшло. Для правдоподібності довелося навіть з чоловіком раз переспати, щоб потім сказати, мовляв, це його малюк.

А коханець тим часом поїхав на тиждень у село до батьків дружини. Додзвонитися йому я не могла. Не могла навіть повідомити, що я вагітна, і у нас усе вийшло. Зателефонувала його старшому братові, який сказав, що вони в селі, машина зламалася, тому доведеться трохи затриматися.

Далі був жахливий період очікувань. 

А потім Данило все ж таки приїхав до мене. Довго щось пояснював та виправдовувався. 

Потім вирішила лягти в лікарню на збереження. А Данило повинен був їхати у тривале відрядження. Я без нього залишатися не хотіла. Тому вдала, ніби їду в лікарню, а сама до коханця чкурнути планувала. Однак чоловік сказав, що допоможе мені завезти речі.  

Ось він провів мене до дверей відділення. Я речі взяла, зайшла, почекала трохи. Він ще зателефонував. Запитав, чи все нормально. Сказала, що так.

А коли вибігла з відділення до Данила, що вже чекав мене на авто, почула голос чоловіка та питання, куди я біжу. Сказати було нічого. Я розгубилася, тому мовчки застрибнула в машину і ми з коханцем просто втекли.

Чоловік не міг збагнути, що відбувалося. Телефонував мені кілька разів, але я не відповідала. Потім підняв на вуха батьків, зателефонував до Ліди. Але втеча скінчилася тим, що зранку Данило поїхав до сім’ї, а я – в лікарню. Додому повертатися я не хотіла. Скандал спалахував на очах. Усі рідні та знайомі вже гудуть про мою спробу втекти. І, ймовірно, здогадуються, що й до чого. Купа гидоти в мою сторону. 

Відтоді минув рік.

Я й досі живу з колишнім. Точніше просто існую. Народила синочка. Ясна річ, чоловік зробив ДНК. Тепер точно знає, що я йому зраджувала. Бачила, що і йому важко далася така правда. Але прийняв малюка як свого, за що я йому безмежно вдячна.

Я б дуже хотіла піти, але розумію, що не зможу дати синові того, що дає йому він. Та й бачу, що чоловік мене любить, якщо навіть таке пробачити готовий. 

Ще перед пологами він мені погрожував, що покінчить із життям, тому я не наважувалася розірвати стосунки.

Але крім жалю мене більше нічого не тримає поруч з цією людиною. 

Час від часу ми сильно сваримося. Потім він іде миритися. Каже, що син його і крапка. Він сам його на ноги поставить. 

З Данилом я більше не бачилася. Уже рік живу під замком. Чоловік ловив наші з ним листування і моментально все присікав. 

Усі довкола, здається, знають нашу історію.

Але нічого в нашому житті це не змінює. Тільки погіршує. Те саме і в Данила з Лідою. У  них, здається, взагалі почалася чорна смуга: з роботою не ладнається, грошей немає, машина зламалася і таке інше. Чула від знайомих.

Я постійно плачу, бо й досі кохаю Данила. Мені так хочеться бути з ним. Але, на жаль, це неможливо. 

Тож тепер я заплуталася зовсім.  

Жалію, що народила дитину від коханця. Думаю, може життя зіпсоване. Головне, щоб це не вплинуло на малюка.

Що думаєте про ситуацію?

Як вчинили б на місці жінки?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Ivanna

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector