Я не з тих чоловіків, які звикли жалітись на життя, але мушу вам виговоритися.
Ми з Надею одружились 3 роки тому. Після весілля переїхали у свою квартиру, яку допомогли купити наші батьки. Обоє працювали і дуже хотіли, щоб у нас була дитина.
Коли Надя завагітніла, нашому щастю не було меж. Я весь час був поряд із дружиною під час вагітності, виконував всі її забаганки. Міг о першій ночі бігти до магазину по зефір чи йти спати до іншої кімнати, бо я голосно дихаю.
Як Надя почала народжувати теж не відходив від дружини. Поїхали разом в пологовий. Під час перейм підтримував, як міг, робив масаж, давав пити. Коли Надя народжувала теж був біля неї, перерізав пуповину.
По поверненню додому намагався теж допомагати із сином Кирилом. Разом купали, я ходив із ним на прогулянки та вкладав спати, щоб дружина могла відпочити. Вночі теж не раз прокидався до сина. При цьому я ще ходив на роботу.
Думав, що дружина цінує таку мою підтримку і теж буде робити те саме. Та Надя вважала інакше.
Я розумію, що вона втомлюється з немовлям. Хоч Кирило і спокійний хлопчик, але мучиться із животиком. Через коліки постійно плаче й проситься на руки. Я намагаюсь проводити із ним вільний час.
Надя геть занедбала хатні справи. Я не кажу вже про те, що в квартирі брудно і повно не попраного одягу. Але дружина і їсти нічого не готує. Це при тому, що в морозилці є повно напівфабрикатів.
Як іду на роботу, то не снідаю, в офісі щось перекушу трохи, по дорозі додому перекушу якимось батончиком. І чекаю, що вдома мене чекає повноцінна вечеря, але ж ні.
– Надю, що є їсти?
– Візьми ковбасу в холодильнику та зроби собі бутерброд.
– Ти не могла щось приготувати?
– Я з дитиною весь день.
Моя думка така. Якби ти хотіла, то зробила б. Можна зварити пюрешку з котлетою чи якоїсь крупи і розтягнути це на цілий день. Тоді і вечеря буде, і не втомишся, постійно стоячи біля плити. Та навіть пельменів кинути зварити можна.
Тоді я вирішив замовляти додому доставку, бо лише тоді знаю, що не ляжу спати голодним.
Коли кур’єр приніс мені замовлення, Надя дуже здивувалась:
– А де моя порція?
– В холодильнику є ковбаса, зроби собі бутерброд – кажу.
Надя образилась і не розмовляє тепер зі мною. Я роблю те саме і продовжую замовляти собі доставку. Мене втомило те, що лише я турбуюсь та переживаю за дружину, а їй на мене байдуже. Не знаю, хто з нас довше витримає таку обстановку вдома.
У вас таке було? Що робити, підкажіть?