Наш тато точно не був святою людиною. Він зраджував мамі декілька разів з іншими жінками. А вона тільки покірно терпіла, хоч і знала всю правду. Але, коли він відкрито пішов наліво втретє, матері нарешті вистачило духу вигнати його з дому.
– Забирайся туди, звідки прийшов!- гримнула вона йому і, вручивши сумку з речами, вигнала з нашої квартири.
Ми з братом залишилися жити з мамою. Тепер вона мусила забезпечити сім’ю самотужки. Працює вона у місцевій перукарні. Графік там важкий, зате гроші мізерні.
Але мама не жаліється. Навіть встигає готувати нам смачні сніданки перед важким робочим днем. Обіди вона залишає нам у холодильнику. А вечерю ми готуємо самотужки. Уже навчилися робити це самостійно.
Мати – людина лояльна. Вона ніколи й ні в чому нас не обмежувала. Завжди давала волю і намагалася робити так, аби ми вчилися на власних помилках. Це хороший спосіб, мушу визнати. Добряче вчить самодисципліни.
А якщо матері таки доводилося накладати якісь обмеження, то вона завжди старалася пояснити, чому і навіщо. Це допомагало вчитися слухати та чути. А ще бачити межі, щоб раптом не випасти “за борт”.
Наша мама – дуже сильна жінка. Хоч і виглядає напрочуд тендітною.
Вона змогла виростити двох дітей самотужки, зате боялася спати з вимкнутим світлом, здригалася, коли повз проповзав павук і плакала, читаючи любовні романи.
Ця жінка змогла піти від зрадливого чоловіка, відмовившись від достатку й залишивши за спиною багато років спільного життя з людиною. Вона змогла встояти на ногах у той час, коли повні сім’ї з однією тільки дитиною змушені були шукати гроші на шматок хліба.
Я не думаю, як ми з братом могли б їй віддячити. Жодні суми не покриють те, що вона зробила для нас. Ця жінка віддала значно більше. Вона вклала у нас всю себе.
Але ми все ж таки вирішили здійснити одну із її мрій.
Мама завжди говорила про власний дім біля моря. А нещодавно ми дізналися, що наш знайомий продає такий будиночок. Зона не курортна, зате море з усіх кутків видно. Відчиняєш двері, а перед тобою бездонне водяне плесо. Просто краса!
Такий сюрприз обійшовся нам дорого. Але це для мами, а нам нічого не жаль для неї.
Завтра у неї день народження. Їй виповниться сорок п’ять років. І нам уже кортить побачити її обличчя, як тільки ми вручимо їй ключі від її мрії.
Я впевнена, їй сподобається.
А що про свою маму можете розповісти Ви?
Наскільки теплі Ваші з нею взаємини?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!