Наша Ангелінка і справді янгол. В дитинстві ніколи із нею проблем не було, відповідальна, щира і добра. Завжди гарно вчилась і вражала навколишніх своєю ідеальною поведінкою.
– З такою донькою матимете спокійну старість, – казали друзі.
Та згодом все кардинально змінилося. Донька виросла, вступила до інституту. Вона почала спілкуватися з сумнівними компаніями, якимись “неформалами”, байкерами, прогулювала заняття і постійно їздила кудись. Врешті на другому курсі мою відмінницю мало не вигнали. Це було жахливо.
За голову Ангеліна взялась вже на п’ятому курсі. На щастя, інститут вона закінчила з досить гарними результатами. Згодом навіть на роботу влаштувалась. Та одного вечора донька повідомила нам новину:
– Я зустрічаюсь з одним хлопцем, його звуть Ігор і в нас все серйозно.
Вже наступного дня Ангеліна привела Ігоря до нас, аби познайомити. А всього за тиждень цей хлопець почав у нас жити. Я була не проти, бо ми вже визначились із датою весілля. А винаймати окремо квартиру вони однаково б не змогли.
Новоспечений зять нам відразу не сподобався. Худорлявий, блідий, якийсь не серйозний.
– А де ти працюєш, Ігорю?
– Ой, ви не зрозумійте, то он-лайн.
Жодного разу він не спробував пояснити. Не знала я й скільки зять заробляє. Та працював він вдома, за комп’ютером. І принаймні час від часу гроші якісь мав. Навіть на весілля виділив солідну суму. Але ми й надалі не знали, звідки ті гроші. А одного разу до нас додому пришли якісь чоловіки.
– А Ігор вдома?
– Ні, кудись вийшов.
– Скажіть, як він не віддасть борг – у нього будуть проблеми!
– Який ще борг? Які проблеми?
– Він все зрозуміє.
Ця ситуація страшенно налякала. Я розповіла все Ангеліні.
– Мамо, не переймайся, це непорозуміння, він вже все віддав.
– А нащо позичав? В нього проблеми?
– Ти не розумієш, це такий бізнес, он-лайн ставки, але все надійно, Ігор на тому розуміється.
Я не знала, як реагувати. Порадилась з чоловіком, і ми вирішили, що не хочемо, аби якісь підозрілі люди до нас навідувались. Тож сказали зятю:
– Бачимо гроші у вас є, працюєте обидвоє. Тож краще вам переїхати й жити окремо.
– Хіба ж ми вам заважаємо?
– Просто так буде краще.
Згодом вони знайшли квартиру і все ж переїхали. Та раптом Ігор запропонував:
– Є безпрограшна справа. Але треба вкласти солідну суму. Врешті ми заробимо на квартиру, а ви матимете великі гроші на старість.
– Яка ще справа?
– Треба вкластися в криптовалюту. Вже за кілька місяців ми зможемо придбати житло.
– І скільки треба вкласти? Тисячу доларів вистачить?
– Ну, звичайно, ні! Треба хоча б 20 тисяч доларів. Але врешті будемо мати 60 тисяч.
– Але у нас немає цих грошей. Що за вигадки?
– Вам дадуть під заставу квартири. Я знаю надійних людей!
– Ти що? А якщо ми на старості на вулиці залишимось?
– 100% ні! Кажу ж це безпрограшна справа!
Він годину нас переконував, стверджував, що все вдасться. І донька його підтримувала. Та я сказала, що не можу на це піти. Надто ризиковано. Ігор страшенно образився. Сказав, що ми погані родичі, раз не довіряємо. А донька тепер не хоче з нами говорити.
Скажіть, що мені робити? послухати зятя і закласти квартиру?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!