Коли повідомила, що хочу піти жити окремо, мама так емоційно відреагувала, що я й не знала як себе поводити…

Мені 32 і досі живу з батьками. З ними у мене завжди були дуже близькі та теплі стосунки. Люблю їх, але тепер в мене з ними дуже непростий період. Особливо з матір’ю. Зараз поясню чому. 

Коли мені було всього 18, мама сказала таку річ:

– Марто, ти ще зовсім юна, про хлопців думати ще рано. Варто задуматися про освіту.

А я чемна мамина дитина — слухалась. Коли виповнилось 25, вона мені веліла інше.

– Та ще заскоро думати про заміжжя. Краще не поспішай з цим, придивись, знайди достойну кандидатуру! — радила мама мені.

А я й не заперечувала, адже мама знає краще. Ближче до 30-ти, батьки казали, що треба добре стояти на ногах, мати фінансову подушку, аби планувати одружуватись. 

Тепер я 32-річна жінка, з двома вищими освітами, престижною роботою, високою зарплатою, але без чоловіка, дітей та ще досі живу в батьківській квартирі. Проте вже давно мрію придбати свій куточок та нарешті переїхати жити окремо, аби будувати далі особисте життя.

Пошепки

Коли я у пошуках квартири, мене так переповнюють емоції. Невже зовсім скоро я буду незалежна та самостійна? Так давно про це мріяла, але на моєму шляху з’явилась перешкода. Цією перешкодою стала мама.

Коли я повідомила, що хочу піти жити окремо, вона так емоційно відреагувала, що я й не знала як себе поводити…

– Ну все зрозуміло, що нікому я в цьому житті не потрібна! Єдина дитина вже покидає мене! Хіба я заслужила на зраду найріднішої дитини? — голосила та ридала матір.

Сказати, що я була приголомшена від почутого, це нічого не сказати! Про яку зраду йде мова? Мені вже 32! Не можу вічно сидіти під маминою спідницею! В мене не було жодних серйозних стосунків ніколи й це завдяки матері. Якщо я далі продовжуватиму слухати її, залишусь сама. 

Добре хоч батько мене підтримує, він каже не звертати увагу на маму, але ж як…?

Не знаю, що мені робити, бо останній раз, коли підняла тему про переїзд, все завершилось швидкою допомогою. Мама дістала якийсь приступ. Я боюсь подумати, що буде як я зберу речі та піду… 

Як бути у такій ситуації?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Soffi
Adblock
detector