Мама завжди мою сестру Інну виправдовувала. З дитинства. Мовляв, вчитися вона не може, просто не дано, треба допомагати. Готувати й прибирати теж сама не вміє. Творча ж людина не визнає порядку. От я й заносила хвости за сестрою все життя. Тому дуже зраділа, як Інна заміж зібралася.
Олег був добрим та спокійним і дуже працьовитим. Та життя в молодих не складалося. Сестру не влаштовувало, що він мало заробляє. Вона постійно скаржилась і звинувачувала чоловіка. А тоді вони розлучились. Як виявилось згодом в Інни вже був новий кавалер. А свою дворічну донечку Злату вона без докорів сумління, до мами відправила. Я цього не розуміла.
– Вона ж зовсім маленька. Як ти так можеш?
– Я для неї стараюсь. А з дитиною нормального чоловіка не знайти. Згодом заберу.
Та ніхто й не думав забирати Злату. Сестра змінювала кавалерів. Врешті вийшла заміж і народила ще двох дітей. Донька від першого шлюбу в ту компанію не вписувалась.
Згодом набридла племінниця і моїй мамі.
– Я вже надто стара, не можу малу дитину доглядати.
– То давай я заберу Злату? Мені не важко, крім того, біля мене чудова школа, а наступного року племінниці в перший клас. – запропонувала я.
Як усі зраділи, ви не уявляєте! Наступного ж дня зібрали Злату і відправили до мене. А я любила цю дитину і хотіла, аби вона зростала щасливою.
Жили ми добре, дружньо, аж раптом сталося те, чого я ніяк не очікувала. Якось в суботу у двері постукали. Я відчинила й побачила Олега.
– Як довго я вас шукав? А та змія, твоя сестра не зізнавалась, куди дитину поділа.
Він запевняв, що давно хотів забрати доньку, але Інна не давала. Увесь цей час він був на заробітках в Данії, тепер приїхав і хоче бути із донечкою, яку дуже любить.
Я не могла перешкоджати, хоча пам’ятала слова Інни, що він жахлива людина. Та ми почали спілкуватись. Я зрозуміла – Олег дбайливий тато і щирий чоловік з прекрасним почуттям гумору. З ним ніколи не буває сумно. Згодом він ще кілька разів приїжджав, а тоді сказав мені:
– Ти справжня мати Злати, а Інна – чужа людина. Я люблю вас обох, ми маємо бути сім’єю. Це правда, разом нам було дуже добре. Так не хотілося втрачати такого чоловіка. Олег запропонував нам переїхати до Данії, аби жити якнайдалі від моїх родичів. Я погодилась. Та виникало питання, як зробити документи на вивіз Злати, потрібен був дозвіл Інни. Та я не знала, як його випросити. Вигадала, що хочу племінницю на море забрати, сестра була не проти й зробила довіреність.
Та раптом хтось розповів їй про Олега.
І ось, уявіть, звичайний робочий день, чимало людей в офісі й раптом приходить Інна з моєю мамою. Вони кричали так, що всі позбігалися слухати:
– Нічого святого в тебе нема. В сестри чоловіка забирати.
– Але ж вони давно розлучилися.
– То й що? Хіба ж це нормально? Ти зрозумієш, він жахлива людина.
– Це вже мої справи. Що ви хочете?
– Покинь Олега! Це чоловік твоєї сестри, у них спільна дитина.
– Злата вам взагалі не потрібна, а я її люблю. Та й нащо вам Олег? Інна сама його покинула.
– Бо мало заробляв, а зараз він багатий. Вона має право повернутися до колишнього.
Мені було прикро це чути. Але лізти в чужі стосунки я теж не люблю. Тепер не знаю, як бути. Може варто дати Інні шанс? Нехай спробує повернути Олега? Або ж слід боротися за своє щастя і не зважати на рідних?
Ви б одружилися з колишнім сестри чи все ж ні?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!