– Оце ж живе та бідна жінка і не знає, що чоловік їй безбожно зраджує! Щоранку у квартиру якусь діваху водить, я сама бачила! – торочила одна сусідка іншій на лавочці біля під’їзду.
За цю розмову я зачепилась лише краєм вуха, бо після чергового робочого дня бажання було лише одне: прийти додому і завалитись спати.
Після нашого переїзду з Донеччини я працюю не покладаючи рук, щоб вийти хоча б на той рівень життя, який колись там мала… З дому я виходила рано вранці і приходила майже вночі, тому місцеві плітки мене не дуже цікавили. За ніч я вже й забула про це все, але ранок мій почався з цим самих новин.
– Я ж вам кажу, тільки жінка з сорок шостої виходить, одразу за нею інша туди забігає! Та ще й завжди така розфуфирена, хоч би посоромилась! Там же дитина живе!
– Сорок шоста? – раптом крикнула я. – Це ж моя квартира!
Усі бабці в унісон повернулись до мене. На їх обличчях був такий жаль, наче вони на прощання до найкращої подруги прийшли.
– Дитино, отакий в тебе жахливий чоловік! – бідкалась одна із них. – Таким не можна спуску давати! От хвилин через 40 піднімись у квартиру, там їх і застукаєш! Я ж знаю вже, о котрій вони все це починають!
Мабуть, тоді мною керували емоції, бо я вирішила дослухатись поради тієї бабці. Але перед цим побігла в аптеку, купила заспокійливих. Через 40 хвилин я вже піднімалась сходами до своєї квартири. Перше, що побачила у дверях — жіночі балетки. А тоді все як у тумані…
– Поки я гарую за трьох, ти додому всяких… Жінок водиш?! Та як тобі не соромно, ще й у квартирі, де росте наша донечка! Збирай свої лахи і щоб я тебе більше тут не бачила! – верещала я з усіх сил.
– А що у вас тут відбувається? – пролунав жіночий голос. – Вероніка, ти що, здуріла?
З ванної кімнати вийшла моя сестра. І тут до мене дійшло: щоранку до нас приходить Ліля, бо я попросила її за малою доглядати, поки в мене на роботі завали. Їй 17, роботи все одно ще немає, а часу вільного — вдосталь. Виглядає вона в мене — дай Боже кожному. От і стала одразу коханкою в очах сусідів.
Довго я вибачалась перед чоловіком і пояснювала всю ситуацію. Сашко пообіцяв, що буде з цього сміятись до кінця своїх днів. А я і досі не розумію: чому спочатку не розібралась у всьому?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!