Коли сваха побачила наш будинок – то влаштувала справжній скандал! Господи, як перед сусідами було соромно. Не так уявляла нашу зустріч з родичкою

Ми з чоловіком давним-давно мріяли про будиночок за містом. От я дуже хотіла мати садочок, там вирощувати красиві квіти. А Петро хотів обладнати гараж під майстерню та робити на станку щось з дерева. То його ще покійний дідусь навчив робити іграшки, столики, кріселка.

І от тільки через 25 років ця мрія здійснилася. Адже спершу гроші йшли на квартиру, потім на донечку, на її навчання. Ми хотіли дати Ангеліні все найкраще, від одягу та іграшок до школи чи університету.

І десь ще з 2020 року почали помалу відкладати гроші на ділянку. Петро навіть брав на роботі додаткові зміни, аби отримати надбавку до зарплатні. На щастя, якраз перед війною, у січні 2022 року ми купили невеличку ділянку за містом, у селищі Лисиничі (до Львова буквально 10 хвилин машиною їхати) і почали будівництво.

Правда, через війну долар підріс і ми трохи не розрахували з витратами. Буквально все підскочила удвічі, а й то втричі дорожче. Нам вистачило грошей тільки на те, аби зробити кухню, ванну і спальню. І це тільки звичайні будматеріали та сантехніка, меблі ми перевезли з квартири.

Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

І от вирішили, що буде раціональніше та краще продати нашу квартиру. Там 3 кімнати, 65 квадратів. Якраз домовилися з покупцями за хорошу та адекватну суму. Це були біженці з Маріуполя, тому ми дали розтермінування на рік.

І от вони нам приносили гроші – то ми одразу все вкладали в будинок. Так помалу будували гараж, сауну, невеличку терасу для того, аби шашлики смажити та сарайчик для різного барахла. Тільки цього лютого офіційно закінчили будову та вже святкували новосілля.

Недавно донька Ангеліна потішила на с гарною новиною – її хлопець Дмитро зробив пропозицію. Вона з Дімкою ще з 1 курсу зустрічалася, тому я знала що він хлопець хороший та надійний.

На вихідних запросили майбутню сваху у гості, аби познайомитися та обговорити весілля. Чоловік купив м’ясо на шашлики, я приготувала декілька салатиків та ще тирамісу зробила.

Однак, сваха Ольга Степанівна почала говорити одразу про наш будинок

– Ой, ну яка краса. Як ви для дітей постаралися, словами не передати.

– Тобто, для дітей?

Пошепки

– Так мені Ангеліна казала, що ви будуєте будинок.

– Так, це наша мрія.

– Тобто ваша? То ви не для них зробити?

– Ні для себе. Довелося навіть квартиру продати.Бо не розраховували на такий великий бюджет.

Тоді сваха вмить змінилася:

– Ой, то ви не могли вже дітям щось залишити? Конче треба було ту квартиру продавати? А де мій Дімочка потім житиме?

– Як де? Хіба не він повинен подумати про квартиру для жінки. Ми, звісно, не проти, аби молодята певний час у нас пожили.

– Та, буде мій Дімочка тут на пташиних правах жити. Чи мені треба на заробітки поїхати, аби дітям на квартиру заробити?!

Які то крики були, мені аж стало соромно перед сусідами, які то чули. І став цей будинок свасі поперек горла. Ангеліна та Діма сиділи тихо та боялися щось сказати, аби сваху ще більше не розлютити. 

Ось так наше знайомство минуло дуже “добре”. Сваха тепер не хоче взагалі мою Ангеліну, як невістку визнавати, та категорично проти весілля. Певно, вона думала, що ми заради її синочка такий будинок розкішний зробили. 

І смішно, і сумно одночасно. Отакі люди нахабні ще бувають на цьому світі?! 

Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna
Adblock
detector