У мене зі свекрами були чудові стосунки. Я завжди тішилась, що вони в мене такі товариські, чуйні. Згадую, як вперше після одруження ми з Валентином приїхали до них в гості. Як нас зустріли, справжнє свято влаштували, з музикою і посиденьками до ранку.
– Ти тепер наша донечка! Приїжджай, коли схочеш.
Та ми рідко навідувались до батьків чоловіка. Обидвоє важко працювали. Та і їхати зі Львова на Черкащину не так близько. Але ми мало не щодня спілкувались по відеозв’язку. Згодом я завагітніла і свекри надзвичайно раділи.
Та мало не одразу після народження нашої донечки Валентина мобілізували. Тоді він вмовив мене на період декрету і його відсутності переїхати до батьків. Пояснив, що в маленькому місті з малюком легше. Врешті я погодилась. Крім того, це ж чудова можливість зекономити на оренді житла. Та як я згодом про це пошкодувала.
Зустріли нас чудово. Знову влаштували велике свято, чимало друзів запросили, який я зовсім не знаю. Та я швидко стомилася й пішла вкладати маля.
Зовсім скоро я збагнула, то не для нас вони столи накривали – в них просто такий спосіб життя. Аби ви розуміли – застілля у свекрів мало не щодня. І щоразу з алкоголем, домашнім самогоном і посиденьками до ранку. Не уявляю, як вона в такому віці на роботу потім йдуть. Мені ж за місяць усе це страшенно остогидло. Я зачинялась в кімнаті й намагалася вкласти доньку під їхні крики та гучну музику. Врешті я не витримала і почала скаржитися чоловікові:
– Я вже не витримую, хочу тиші й спокою.
– Не переймайся, я спробую з ними поговорити, – заспокоїв Валентин.
Свекрів це страшенно образило.
– Ми тебе, як рідну зустріли, а ти невдячна. Ходиш постійно з невдоволеною пикою. Як тебе син з таким характером витримує.
Ось так я прожила у свекрів пів року. А тоді зібралась і поїхала до Львова. Зараз живу дитиною в подруги та шукаю квартиру. Ціни суттєво зросли. Але я нізащо не повернусь. Та й відносини з батьками чоловіка остаточно зіпсувались. Вони вже навіть не телефонують.
Скажіть, невже я щось зробила не так? Хто з нас має рацію?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!