– Шановні працівники, знайомтесь це моя сестра і від сьогодні вона працюватиме тут з нами в офісі. Прошу любити та шанувати! — сказав шеф.
Раптом усі чоловіки втягнули животи, певно думали, що сподобатись Зоряні — означає бути ближчим до підвищення. Вона й справді була дуже красивою і навіть мені припала до душі, однак роман на роботі, для мене це щось неприпустиме.
Якось в офісі пішли чутки, що Зоряна має доньку. Хтось бачив як вона йшла з дівчинкою 10 років. Тоді усі кавалери раптово зникли, а я день за днем помічав, що моя симпатія до неї помітно зростає. Тоді подумав, може, закрити очі на усі свої принципи та запросити Зоряну кудись на вихідні.
Наступного дня наважився зустріти її біля офісу і нарешті сказав те, що давно хотів.
– Привіт, Зоряно. Маєш гарний вигляд! — впевнено говорив я.
– Привіт, Олексію. Дякую, ти також. — відповіла дівчина.
– Не поспішай, хочу тут тобі дещо сказати, аби уникнути пліток серед працівників.
– Гаразд, кажи, — уважно слухала вона.
– Чи можна запросити тебе в суботу у кіно? Якщо тобі немає з ким залишити доньку, тоді бери її з собою. Підемо на мультфільм, думаю, їй сподобається!
– Ти знаєш, що в мене є донька? — здивовано запитала Зоряна.
– Так, на жаль, у нас в офісі про все швидко дізнаються.
– Зрозуміло тепер, чому від мене усі втікають. Але мене зацікавила твоя пропозиція, тому я погоджуюсь.
– Справді? Я дуже радий! Тоді до суботи!
Давно я так не чекав вихідних як цього разу. І не дарма, адже зустріч пройшла чудово! Познайомившись з донечкою Зоряни, зрозумів, що хочу частіше проводити разом з ними час. Згодом, я зізнався жінці у коханні, а вона відповіла мені взаємністю. Ми подали заяву в РАЦС та почали жити разом. Відносини з маленькою Євою також добре складались, хоч вона бачилась зі своїм батьком, але мене це не засмучувало.
Однак життя сколихнула хвороба. У мене виявили рак. На операцію потрібно було багато грошей, яких ми не мали. Тоді брат Зоряни фінансово дуже допомагав, і я поїхав лікуватися за кордон. Але не повірите, хто зміг знайти потрібну суму та врятував мені життя… Якось прийшла до мене Єва та простягла свій рюкзак, у якому були гроші. Виявилось, що вона організувала збір в інтернеті, де усі небайдужі люди змогли пожертвувати мені на лікування та реабілітацію. В той момент мені бракувало слів…Я обійняв донечку та почав плакати. Адже мене вразив вчинок дівчинки, якій я навіть не рідний батько.
На мене чекає ще довга боротьба з недугою, але найголовніше те, що є непереборне бажання жити. Жити заради своїх дівчат, яких безмежно люблю. Що скажете про сміливий вчинок дівчинки Єви?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!