Не можу більше мовчати, мушу з кимось порадитися. Набридло спостерігати, як невістка калічить мою онуку.
Річ у тім, що Оля з дитиною живе у своєї мами в селі, всього 5 кілометрів від Чернівців. Переїхали туди, щоб легше було, коли син на фронт пішов. Відтоді ми бачимось рідко. І ось кілька тижнів тому невістка привезла Христинку до лікарні. Дитину нудило. Я страшенно налякалась, відразу теж туди вирушила.
Зайшла в палату й не впізнала дівчинку. Всього за два місяці життя в селі вона серйозно набрала вагу. Я нічого не розуміла. Раніше дитина була активна, ходила на танці, а зараз змарніла і ще й захворіла. Тут увійшов лікар.
– В дитини ацетон! Що вона їла?
– Та нічого, трохи тортика, свята все ж!
– Вам треба здати всі аналізи, і дотримуватися правильного харчування.
Я не могла залишити все так. Розуміла – онуку треба рятувати. Тож, коли її виписали, поїхала разом з невісткою до свахи в Лужани. Аби не викликати підозр, сказала, що на свята залишусь, бо важко самій. Син на війні, чоловік помер, мені, мовляв, сумно.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
За два дні в селі я все зрозуміла. Сваха увесь час годує Христинку, навіть, коли та не просить. І чим… Шкварками, сметаною, салатами з майонезом. Вони всього за день пачку соусу з’їдають. Мала просто на хліб вичавлює той майонез і тисне. І запиває не чаєм! Колою, живчиком і соками магазинними. Я жодного разу не бачила, щоб дитина воду пила. Вже мовчу, що на столі в доступі постійно цукерки й печиво.
Я не витримала, спробувала поговорити з невісткою, яка, до слова, також суттєво погладшала.
– Дорогенька, подивись на мене, мені 66 років, а важу 70 кілограмів. І почуваюсь на 40. А все тому, що вашого майонезу в моєму холодильнику ніколи не було!
– В кожного свої традиції.
– Річ не в тому. Ти змалку Христі здоров’я зіпсуєш. Вона потім тебе звинуватить, бо вже не зможе схуднути! Подивись, в 7 років дитина вже, як колобок! І цей ацетон! В неї ж діабет буде!
Нічого невістка не зрозуміла, образилась, а мені сказала їхати додому і там командувати.
Я в розпачі, не знаю, що робити. Хочу зателефонувати синові. Нехай поговорить з дружиною. Можливо краще онуці зі мною жити? А як Оля ображатиметься, то нехай, здоров’я дитини важливіше!
Що скажете, розповісти все синові чи ні?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!