Дванадцять років тому я виїхала до Німеччини. Зробила це заради дітей, та й життя тут в мене не складалось. З чоловіком розлучилась, він нам фінансово не допомагав.
Тож я поїхала, знайшла там роботу, діти вчили мову і відвідували тамтешню школу. Вдома з близьких людей залишились лишень батьки. Вони в мене дуже хороші. Жили досить добре. Тато тоді ще працював. Мав він одну проблему, колись страждав від алкогольної залежності. Та згодом лікувався і після того багато років не пив.
Батько завжди любив маму, гарно до неї ставився. Та під дією алкоголю ставав іншою людиною – злою, байдужою до усіх близьких.
Я не мала змоги часто приїжджати додому. Діти навчались, я працювала. Та дзвонила батькам мало не щодня. Щоправда, мама завжди цікавилась нашими справами, а сама нічого не розповідала. Лишень стверджувала що все нормально.
Та майже рік тому я вирішила приїхати. Діти вже дорослі, залишила їх. Крім того, в батьків не була майже три роки, хотілось переконатись, що все добре. Навідалась без попередження, мав сюрприз бути. І що казати, все вийшло дійсно неочікувано, особливо для мене.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Щойно я увійшла у квартиру, зрозуміла – щось не так. Потім збагнула в коридорі немає багатьох речей – картини, вази, одягу якось мало висить. А ще все в жахливому стані, стіни пошарпані, двері старі, хоча я висилала батькам гроші на ремонт.Тут вийшла моя мама, змучена і худа.
– Мамо, що сталося? А де усе? Де ж ремонт? Новий холодильник.
Раптом ненька почала плакати.
– Я не хотіла тебе засмучувати. Немає нічого, навіть того, що колись було. Все твій батько виніс, все пропив. В мене гроші забирає, як не даю, то влаштовує скандал. А я боюсь.
– Чого ж ти не казала? Його ж лікувати треба.
– Не хоче. Я вмовляла. Не слухає.
Я увійшла і все роздивилась. В домі не було, що їсти, лише старі овочі. Згодом прийшов батько, далеко не тверезий. Він з порогу почав кричати.
– О, згадала про батьків? Ти нас покинула, ми тобі не потрібні.
– Тато, що ти таке кажеш? Подивись, на кого ти схожий!
Та він не слухав, поводився агресивно. За пів години я забрала маму в готель, а за кілька днів вона поїхала зі мною в Німеччину.
Скажу чесно, зі мною ненька розцвіла, вона з бабусі перетворилась на цікаву жіночку. Та якось до мене зателефонував незнайомий номер з України.
– Ваш батько в реанімації в критичному стані!
Я була лиха на тата, адже він самий себе довів до такого стану. Але не могла не приїхати. Оплатила все лікування. Та мені повідомили, що тепер батько потребуватиме догляду. Згодом він прийшов до тями. Я сказала, що знайду доглядальницю, та він має покинути пити, інакше просто помре. Він обіцяв взятися за голову.
Та коли зателефонувала мамі, вона почала благати, аби я його забрала.
– Як ми його покинемо, не добре це. Ніхто не зможе доглядати його, та й пити навряд кине.
Тепер я не знаю, як бути. Раптом тато зіпсує наше життя. Що як не виправиться і ще й маму доведе? Порадьте, як мені бути? Чи варто забирати батька в Німеччину?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!