В дитинстві з Ларисою ми були нерозлийвода. Вона стала мені й сестрою, і близькою подругою. Та з часом все змінилося. Я поїхала на навчання до міста, а вона – вийшла заміж всього у 18 років.
Лариса пішла в невістки і їй було досить важко поладнати зі свекрами. Щодня вона сварилась, прибігала до мами, скаржилася. А я взагалі не розуміла, навіщо було так поспішати з весіллям.
Згодом я закінчила університет. Саме тоді почала зустрічатися з Романом. Ми покохали один одного, мріяли про одруження. Та зупиняло те, що обидвоє зовсім нічого не мали. Тоді й вирішили – розписуємось і їдемо разом до Польщі. А коли повернемося – влаштуємо справжнє свято і купимо квартиру.
Так і зробили. Працювали ми обидвоє на виробництві, жили в гуртожитку. Було дуже важко та ми мали мету. Крім того, щомісяця висилали мамі якісь гроші. І ось раптом зателефонувала сестра й повідомила:
– Мама дуже хвора, має рак. Дуже гроші потрібні.
Звичайно я погодилась допомогти. Сестрі ж довелося до мами переїхати, аби її доглядати. На лікування неньки ми надіслали щонайменше 10 тисяч євро. Через це мусили ще на два роки залишитись на заробітках, адже грошей на житло ще не мали. А потім Лариса повідомила, що терапія не допомогла, мами однаково не стало.
Ненька померла влітку. Було спекотно, сестрі довелося ховати на наступний день. Ми не встигли приїхати. Та надіслали гроші на похорон. Приїхати вдалося лише на 40 днів. Тоді я й дізналась, що ненька переписала на сестру свою квартиру. Мене ця ситуація обурила:
– Але як так, ми стільки грошей вислали. Вже б придбали власне житло.
– Та ти не була поруч, коли мама помирала! Не доглядала її.
– Хіба я б її не доглядала, якби дома була? Але хто б тоді гроші висилав? Думаєш я не розумію, що ти задурила мамі голову заради квартири?
Мені було дуже прикро, що сестра так вчинила. Я не могла пробачити. Повернулась до Польщі на роботу. Чоловік тоді запевнив, що ми самі впораємось. Ще чотири роки ми працювали. А тоді повернулися додому і придбали нарешті квартиру. Саме через це я народила першу дитину аж в 32 роки. Та ми були щасливі. У чоловіка залишились гроші й він відкрив магазин будівельних матеріалів.
З сестрою я більше не спілкувалась. Від знайомих чула, що чоловік її дуже п’є, а діти – виросли нахабами, не хочуть працювати, сидять в неї всі на шиї. Мені було шкода, що наше життя так склалося, але забути її вчинок не могла.
І ось раптом, через багато років Лариса мені зателефонувала. Вона попросила зустрітися. Я не могла відмовити, погодилась. Майже 20 років ми не бачились. Я розуміла, що сестра змінилась, але ж не так. Вона мала жахливий вигляд, змучена, стара. А їй навіть 50 років ще нема.
– Що сталося?
– Страшна біда в мене. Чоловік п’є безпробудно, вже давно вдома не живе, а діти, коли я втратила роботу і перестала їм давати гроші – вигнали мене надвір. Влітку я жила в гаражі. Та вже холодно вночі, що мені робити надалі?
– Але як діти могли тебе вигнати? Квартира ж твоя.
– Коли мама хворіла, ми вирішили житло на дітей записати, аби мій чоловік не мав на нього прав. От тепер і маю.
– Поїхали зі мною, щось вигадаємо.
Я не могла залишити Ларису на вулиці. Забрала її до себе. Вирішила, що згодом орендую їй кімнату в гуртожитку. Чоловік каже, що я надто добра і не варто цього робити. Але як інакше?
Скажіть, моя сестра заслуговує на пробачення?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!