В мене вже дорослі діти – син старший переїхав до великого міста й там проживає зараз зі своєю сім’єю, а донька – в нашому районному центрі залишилася, одружилася й пішла в невістки на сусідню вулицю. Зараз проживаю я сама, оскільки чоловіка не стало ще три роки тому. Моя Оксана одружилася з Віктором – чудовий чоловік, працює, не п’є, дбає про сім’ю, от тільки релігії він не православної. Стала моя донька народжувати одне за іншим, і от коли на світ вже появилася четверта дитина, моя їй допомога перетворилася в справжню роботу. Весь свій час я повинна була присвятити онукам, не мала можливості відпочити, ні з подругами кудись піти.
А всі мої друзі мене ще й переконували, що я повинна допомагати доньці, адже всі ці дітки – це радість для Оксанки. Віктор працює на двох роботах, щоб забезпечити сім’ю, а ми двоє практично 24 на 7 з дітьми на руках.
Діти – це дійсно радість, однак не такого спокою на схилі літ я очікувала. Дійсно люблю їх, але з дня в день потрібно йти туди, прибирати, готувати, завести в садок, в школу, потім забрати, вивчити уроки, нагодувати, покупати… 
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Ще й вдома маю город, однак на нього часу вже практично не вистачає. Ввечері після “гостювання” у доньки я ледь доходжу до подушки. От ще минулого місяця подруга запропонувала мені поїхати в Єгипет бюджетно, взяти гарячі путівки. Так донька як дізналася, то такий скандал мені влаштувала, бо я маю їй допомагати, а не за кордон їхати.
Тому я нікуди і не поїхала, однак з того часу взагалі не хочу іти до доньки. Не знаю, щось зламалося в мені, не приносить мені радість спілкування з її сім’єю, не знаю, може, просто хочу відпочити від них. Загалом стала її уникати, відмовляю, коли та просить посидіти з онуками. Думаєте, Оксана щось зрозуміла? Ні, тепер вона до мене дітей приводить.
От прийшла до мене подруга, сидимо, п’ємо каву, я вже відкорковувала вино, як тут чую неймовірний галас з вулиці. Я швидко у вікно, а там – Оксана з трьома найменшими онуками. І ще й знову при надії – сьому дитину чекає.
Я зробила знак подрузі і швидко зачинила двері з середини. Ми вдали, що нікого немає вдома. Донька довго стукала в двері і вікна, внуки галасували. Потім вони пішли. Донька почала телефонувати, однак я слухавку так і не взяла. Наступного дня знову влаштувалася на роботу, звідки декілька років тому пішла на пенсію. Хоч зарплата і мінімальна, однак мене все влаштовує.
Вирішила жити своїм життям, нікому нічого я не повинна.
Хіба я не права?
Не треба, сину, до нас більше приїжджати
Прокинулася вночі, почула голоси на кухні. Дивлюся, а там чоловік з моєю подругою. Стою біля дверей, дивлюся у щілину, а вони так захопилися одне одним, що навіть мене не помічають
“Ти не любиш мене! Просто народи мені сина!”, – на повторі слова Івана з того жахливого дня
– Ти маєш викупити мою половину за 20 тисяч доларів. Інакше я продам будинок чужим людям! – брат вразив мене пропозицією
– Ти що рідну сестру в чужій країні покинеш? – Марія приїхала до нас в Німеччину і намагається зіпсувати моє життя
Приїхав на виписку, а дружини немає, вона покинула двійню і втекла. А через роки пролунав дзвінок у двері. Це трапилося ще 30 років тому. Здається, що життя налагодилося, але в один момент з’явилася вона…
Сьoгoдні, нapeшті, зaкінчилися мoї п’ятнaдцять poків життя з тoбoю… І скажу тобі, любий чоловіче, то було гірше, ніж мотати термін…
Я ледве виділила з пенсії 3000 гривень. Все ж онукові 10 років. Та щойно прийшла до невістки – вирішила забрати гроші
Думаєте, в Італії так добре – прочитайте мою історію. Я тут вже 22 роки, за цей час такого надивилася – ворогу не побажаєш
