Тиждень тому в мене був ювілей – 65 років. Святкувала я в кафе, та свята великого не робила. Запросила лише синів з невістками, двох подруг і брата з племінницею. Все було добре, лишень діти запізнювалися. Це було не дивно, адже стосунки з ними останнім часом в мене не найкращі.
Своїх синів я дуже люблю, тому й бажала їм завжди найкращого. Коли старший син зустрів свою половинку – я надзвичайно пишалась. Люда – донька заможного підприємця, свати відразу Святослава на роботу влаштували, житло їм подарували. Я натішитись не могла. Утім минуло пів року після весілля і син взагалі перестав мене провідувати. Увесь час казав, що зайнятий, дзвонив ледве раз на тиждень.
Часом я просила Святика про допомогу, адже в нього автівка є. Та він завжди відмовляв, знаходив причини. Взагалі, син дуже змінився, навіть з братом перестав спілкуватися.
Думала я, що матиму хоч другу невістку кращу. Та якось Ярик зізнався, що закохався в жінку. Я так раділа, лишень не довго. Виявилось, що його обраницею стала розлучена пані з двома дітьми. Я не стримувала емоцій:
– Сину, ти собі життя зіпсуєш!
– Не кажи дурниць. Оля дуже добра і щира. Хіба ж вона винна, що не щастило в житті?
– Якби ж хоч одна дитина, а це двійко! Нащо тобі це? Не можу я благословити такий вибір!
Ярик образився на мене, та все ж побрався з Олею. Ще й дітей її оформив на себе. Врешті вона ще й третю дитину від нього народила.
Та якими б не були відносини з невістками, на ювілей я запросила усіх. Чесно кажучи, думала, що прийде Святик з Людою, а Ярик з Олею – ні. Та вийшло все навпаки. Спочатку приїхав молодший син з величезним букетом. Оля скромно стояла позаду. А тоді вони дали мені великий пакунок і ще й конверт якийсь.
– Що це?
– То сюрприз. Оля вибирала.
Інший син все ніяк не приходив. Я вже почала йому дзвонити. Врешті Святик зявився.
– А Люда де?
– Ти знаєш, вона щось погано почувається.
– Захворіла.
– Схоже, що так. Та ось подарунок від нас обидвох.
– А подзвони Люді. Я хочу подякувати.
Святик подзвонив і дав мені трубку. Та раптом я почула крик невістки.
– Я ж сказала, що йду на масаж, нащо ти мене відволікаєш! Не піду я до твоєї мами!
Я просто віддала телефон синові. Настрою вже зовсім не було. Та ми посиділи, поїли. Згодом всі розійшлися. І лиш Оля з Яриком залишились, допомогли мені все зібрати, ще й таксі замовили.
Вже вдома я вирішила подивитись подарунки. Спочатку відкрила той, що приніс Святик. Там була хлібопіч. Я навіть не зрозуміла, нащо вона. Не буду ж я для себе хліб пекти. Скільки мені його треба. Мабуть, хтось їм подарував і вирішили віддати непотріб. Тоді я відкрила пакунок від Ярика і Олі. Там був теплий спортивний костюм і сертифікат в магазин косметики. Ще й листівка “Це, щоб ви обрали саме те, що вам справді потрібне”. Приміряла я костюм і так мені затишно стало. Подзвонила Олі і сказала:
– Пробач мені, доню! Прошу, приїжджайте завтра з дітьми до мене! Стільки їжі є, посидимо трішки!
Ось так, саме подарунки невісток допомогли мені збагнути, хто справді про мене дбає. Сподіваюсь, ще не пізно все виправити. Як гадаєте? Ви б прийняли невістку з двома дітьми?