Свою Даринку я наче квіточку ростила, в тепличних умовах. Вона в нас з чоловіком одна-єдина, відмінниця, молодчинка. Такої чемної дитини не знайти, усі мені заздрили. Віддала я дитину до музичної школи, вона була дуже талановита, в різних конкурсах участь брала.
Згодом ще й бальні танці відвідувала. І разом з усім цим їй вдавалося гарно вчитися в школі. Отримала медаль і самотужки вступила на факультет міжнародних відносин в університет. Одне мене хвилювало, що з хлопцями вона майже не спілкувалася. Я неодноразово цікавилась:
– Доню, а кавалери в тебе є?
– Звичайно, та мені вони не потрібні. Усі якісь не цікаві, нічого не знають, їм лиш гуляння в голові.
Згодом Дарина знайшла гарну роботу. Вона дуже старалася, а я намагалась її в усьому підтримувати, вдома прибирала, готувала, усе робила, аби донька мала час на відпочинок.
Та роки минали, Даринка чимало досягла, але й надалі була одна. Мені серце розривалося від думки, що ніколи вона сім’ї не матиме. Неодноразово казала чоловікові:
– А може неправильно ми виховали дитину? Не треба було її так оберігати?
– Всьому свій час, от побачиш.
І ось, коли почалась війна наша донька повідомила:
– Мені пропонують підвищення в нашій компанії. Але український офіс закривають, робота в Німеччині. Це шанс для мене!
Звичайно, я підтримала доньку. Вона поїхала. Життя в європейській країні їй дуже сподобалось. А тоді вона якось повідомила, що має хлопця і це серйозно. Вперше в житті вона закохалась.
Раніше я не розуміла, чому бодай он-лайн не знайомить мене зі своїм коханим. Я розуміла, що він німець і спілкуватися нам буде важко, та все ж.
Але цього літа донька вирішила приїхати до нас зі своїм нареченим. Вони вже остаточно вирішили розписатися. Коли я побачила Мікеля – сльози самі з осей полилися. Коханий моєї доньки був фактично моїм ровесником, а може навіть старшим за мене. До того ж далеко не красунчик, не високий, сивий.
– А скільки років йому, доню?
– Мамо, це немає значення. Ровесники мене лише розчаровують. Усі вони не зрілі особистості. А Мікель розумний чоловік, має успішний бізнес.
Коли донька пішла я не могла стримати емоції. Дісталось моєму чоловікові:
– Як ти можеш так спокійно реагувати. Донька зібралась виходити за старого діда. Може вона від нього й народити не зможе?
– А що ти зробиш. Моїй мамі ти теж не сподобалась спочатку.
Та мене такі доводи не заспокоювали. Разом із подругою я почала в інтернеті шукати інформацію про цього успішного бізнесмена Мікеля. Виявилось, він вже тричі був одружений і має чотирьох дітей. Уявляєте? То які ще скелети у шафі має цей дід? Невже донька буде із ним щасливою? Відчуваю, це велика помилка, але не знаю що робити.
Порадьте, як мені бути? Невже я маю схвалити такий шлюб?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!