Думаю, кожен нормальний батько мене підтримає. Моя донька Людочка зростала розумницею, гарно навчалась, займалась бальними танцями. Коли їй було 8 моя дружина поїхала на заробітки до Греції. Я був проти, адже робота в нас була, квартира теж, ми зовсім не бідували. Та їй все мало.
Минуло два роки і я дізнався, що дружина там знайшла іншого. Так я став батьком-одинаком. Уявіть, як важко дівчинці підлітку замінити маму. Та я старався, як міг. Повірте, у нас особливий зв’язок. Я їздив з нею на змагання, підтримував під час іспитів. Завжди був поруч. Згодом моя дівчинка вирішила вступити в медичний університет. Тоді й колишня з’явилася. Вона хотіла забрати Люду до себе. Та моя дитина виявилась мудрішою.
– Ні за які гроші поїду до людини, котра зрадила такого чудового чоловіка, як мій батько.
– Доню, я не ображатимусь, – запевняв я.
– Про це й мови немає.
Вона навчалась, а я працював. Та на третьому курсі Люда закохалась. Втратила спокій і сон. А той Артур лише випробовував її нервову систему. Він наче грався. То присягався їй у вірності, то кудись зникав. Я бачив – він поганий.
– Доню, людина, котра примушує тебе так страждати, погана. Не треба тобі такого!
– Тато, ти не розумієш. Насправді він хороший. Просто характер в нього складний.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Я не міг її переконати. Мовчки спостерігав, як моя найкраща у світі донька плаче вночі. І врешті наприкінці четвертого курсу той Артур зробив Люді пропозицію. І вона без роздумів погодилась. Я вмовляв її зачекати. Відчував – добра не буде. Та все марно. Вони побрались і переїхали на квартиру. А за два місяці донька завагітніла. Думаю, зять навмисно так зробив, аби остаточно доньку до себе прив’язати.
Люда народила синочка. Незважаючи ні на що, я радів, що маю такого онука. Допомагав донечці, як лишень міг. Артур тоді знайшов роботу фельдшера в селі. Заробляв копійки та ще й добирався довго. Лиш запевняв, що скоро його переведуть. А у вільний час не допомагав по господарству, а пивко попивав.
Коли Назарчику виповнилось 8 місяців донька знайшла якийсь підробіток. Працювала медичним консультантом он-лайн. І ось нещодавно я до неї приїхав без попередження. Свою красуню доньку я не впізнав.
Вона стояла худа із синцями під очима, зовсім змарніла. Вдягнена в якийсь страшний спортивний костюм.
– Доню, що з тобою? Захворіла?
– Дуже важко з дитиною працювати. Я майже не сплю.
– То кидай то все!
– Не можу, ми не виживемо. Артурової зарплати ледве на комунальні вистачає.
– Так, все, мені це набридло. Збирай речі, ти з Назаром їдеш додому. Якщо твій недолугий Артур не може тебе утримувати – це робитиму я.
– Тато, але ж дитині потрібен батько!
– Його й так ніколи немає вдома. Нехай хоч замислиться. Якщо тебе цінує – знайде гарну роботу і ти повернешся.
Я буквально примусив доньку поїхати зі мною. Взагалі хочу, щоб вона розлучилась, доки молода. Зможе собі гарну партію ще знайти. А поки я допомагатиму. З Того Артура нічого доброго не вийде
Як гадаєте, як все правильно зробив?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!