Коли я побачив зраду дружини, то тільки мило посміхнувся. Нарешті я можу покинути її

Зараз Інтернет переповнений історіями про те, як всі чоловіки зраджують своїм дружинами, як вони невдячні і взагалі як їх тільки земля носить? А потім ще й забрав все майно та виставив жінку з дітьми на двір без даху над головою. Знайомі слова? Та навіть у кожній маршрутці знайдуться ті, які обговорюють чуже горе. Чесно кажучи, я сподівався, що мене така історія омине. Однак, життя непередбачуване. Правда, хочу розповісти про одну маленьку, але дуже важливу деталь – на цей раз жертвою став я.

Ми тоді були молодими, гормони вдарили у голові. А потім Марина приносить позитивний тест на вагітність. Зізнаюся, що я не кохав дівчину так сильно, щоб зробити їй пропозицію. Взагалі, це була просто симпатія та інтрига на одну ніч і все. Ще й мої батьки ледь не силоміць змусили зробити пропозицію.

– Не можна, щоб дитина росла у неповноцінній родині. Треба нести відповідальність за свої вчинки! – дорікав батько. 

Хочу додати, що Марина – звичайна сіра мишка з села, яка переїхала до нашого міста навчатися. Жила у гуртожитку, завжди була сама по собі. Спершу вона допомогла мені написати реферат, потім разом готувалися до екзаменів. Вона знала, що я з багатої родини – власне авто, будинок за містом, у батьків мережа ресторанів по всій області. І тоді на вечірці все трапилося. Я навіть нічого не пам’ятаю. Здається, що Марина усвідомлювала, що єдиний вихід залишитися у Києві жити – це просто вдало вийти заміж. І обрала мене за жертву. 

Мої батьки оплатили нам весілля та навіть купили окрему кварту, зробили ремонт. Мама часто приїжджала до нас у гості, купувала Марині та малюкові одяг. Але не від великої любові. 

– Я просто не хочу, щоб всі наші родичі та друзі думали, що ми бідні люди. Тим паче ти бачив, у чому твою дружина ходить? Видно, що Марна простачка, смаку не має. Тоді нехай я краще ситуацію виправлю. А батько казав, що вже домовився їй за місце на роботу, – дорікала мама. Але жодного разу не сварилася з Мариною.

Однак, я довго не міг з жінкою поладнати. Ми навіть спали окремо, розважалися у різних компаніях. Так, народження малюка нас на деяких час зблизило, але тільки на 3 місяці. Я розумів, що вона любить мене тільки через гроші. Адже чого б вона досягла у цьому житті без моїх батьків? Та хіба повернулася до себе у село та працювала дояркою на фермі. А так мій тато знайшов їй “тепле” місце, влаштував секретарем у велику фірму свого друга, мама постійно купувала їй дорогу косметику та фірмові речі. А згодом взагалі на день народження подарували їй машину, щоб вона сама на роботу їздила. 

Така поведінка мене дратувала. Я не міг спокійно знаходитися з дружиною вдома, тому часто затримувався в офісі або ж гуляв з друзями чи навіть їхав з малюком до батьків. Однак, що робити? Розлучитися? Ні, терпів Марину заради нашого сина Мишка. 

Одного дня мене відпустили з роботи трохи швидше. Знав, що Марина тоді ще була в офісі, а малюк у батьків гостював. Тому сподівався, що зараз приїду додому, прийму теплу ванну та спокійно відпочину. Відчинив двері та почув, як хтось голосно сміється у нашій спальні. А у коридорі були чорні черевики. Чоловічі. Не мої. І на вішаку чуже пальто з барсеткою. Підкрався до кімнати та відчинив двері. Марина голосно сміялася в обіймах чужого чоловіка. І на ній була тільки спідня білизна. 

Я так голосно грюкнув дверима, що ледь їх не вибив з тримачів. Жінка одразу дременула та пояснювала, що я все не так зрозумів. А незнайомець хутчіше одягав штани. Марина бігла за мною аж до машини. Та я її не чув. Натиснув на педалі та поїхав геть. 

Спершу мене переповняла така ненависть та лють, що я аж почав голосно кричати у салоні. Проїжджав всі червоні світлофори та різко зупинився біля батьківського дому. І тільки тоді зрозумів, що це мій шанс раз і назавжди покинути Марину. Більше ніколи не буду бачити її у нашій квартирі, вона не дратуватиме своєї присутністю та дурними розмовами. Нарешті я зможу спокійно жити…

Однак, знаю, що вона собі забере половину квартири та машину. Я ладен навіть все майно на неї переписати, але щоб вона більше не з’являлася у моєму житті! Однак, сина заберу собі. Він не винен, що у нього така горе-матуся. Сподіваюся, що мої батьки все зрозуміють.

А що б ви зробили на місці чоловіка? 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector