Дуже довго я не міг знайти своє кохання. Все тому, що усі сили витрачав на навчання. Змалку мріяв лікарем стати, тож кожну вільну хвилину витрачав на підготовку до вступу.
Врешті мені вдалося стати студентом медичного університету. А після випуску, як найкращого студента, мене запросили в США. Я працював там шість років, а тоді повернувся і відкрив приватну клініку. Надто хотілося допомагати саме українцям.
Я багато і самовіддано гарував, зовсім забув про особисте життя. Коли ж кинувся – а мені вже 40 і я ніколи навіть дівчини серйозної не мав.
Утім в мене вже була власна квартира, дорога автівка і чималі заощадження. Лишень кому це треба, як нащадків нема. Почав я зустрічатися з дівчатами. Попросив друзів з кимось мене познайомити. Та виявилось, не так це просто. Усі дівчата мого віку вже давно у шлюбі, або ж розлучені.
– Я не хочу дівчину з минулим, щоб завжди був її колишній десь поряд! – пояснював я другу.
– Тоді тобі варто звертати увагу на молоденьких. А їм лишень гроші потрібні.
Було дуже прикро, але дівчатка, котрі мені подобались і справді були зовсім молоді. І врешті я познайомився з Валерією. Вона щойно закінчила університет і всіх вражала красою. Я щиро закохався і прагнув дати їй все, здійснити найзаповітніші мрії. Минув рік і ми зіграли вишукане весілля. А тоді полетіли на Балі на цілий місяць.
Лєра мала все – гарну автівку, дорогі гаджети і брендовий одяг. Та мені було байдуже на ці речі. Я хотів дітей. А вона все відмовляла мене. То не час вагітніти, бо пандемія, потім війна.
Останні два роки дружина їздить без мене відпочивати за кордон, розважається з подругами. Я не відчуваю від неї ані любові, ані піклування.
Нещодавно я приїхав додому, Лєра запросила до нас подруг, сиділа з ними й пила шампанське. Вони мене навіть не помітили, бо була увімкнена голосно музика. І тут я почув, як захопливо розповідає дружина.
– Мій у ліжку нічого не вартий. І не дивно, такий старий! Щастя, що Дмитро є. Ми з ним так гарно відпочили в суботу!
Я не витримав і увійшов.
– А я думав, що ти з подругами була в СПА в суботу.
– Саме так! – почервоніла вона.
– Так, в тебе пів години. Дзвони Дімі, нехай негайно за тобою їде!
Вона почала плакати, подруги вмить розбіглися. І тут почалось.
– Коханий, все це вигадки! Я просто перед дівчатами випендрювалась. Щоб мене вважали крутою. Не роби дурниць. Благаю! Ми ж сім’я!
Я дозволив їй залишитись на кілька днів і тепер не знаю, як бути. Чи можна довіряти такій людині? Що мені робити з цим усім?
Вибачте. Даних поки немає.