Коли я прочитала цей вірш – гірко заплакала. В кожного з нас є мама

Лише ставши матір’ю починаєш розуміти, чим насправді жертвують жінки заради своїх дітей. Нещодавно я натрапила на цей вірш. Прочитала – й заплакала. Ненька здатна все віддати. Аби лише діти були здорові й щасливі. Та їй не завжди відповідають таким самим добром.

Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше статей з психології за посиланням – https://t.me/+On4TH8CvEjplMjA6

Як часто діти покидають батьків, а рідними стають зовсім чужі люди? Раджу усім замислитись.

ДОЧКА

Порадь мені, не знаю чий синочку,

Я бачу, ти хороший чоловік:

От їду в місто, маю там дві дочки,

Щоб в них дожити свій недовгий вік.

Я продала оселю і худобу,

Корівчину, підсвинка, індичат –

Збула все до галузки, крихти, щоби

Копійкою утішити дівчат.

Але ж не знаю, у якої доні

Душа світліша, серце золоте,

Котра з них більше любить мої скроні.

Питаю у попутчиків про те…

Так упіймала юного Іванка

( В якому віці – не скаже ніхто)

У потязі «Берегове – Баштанка»

Стара-стара бабуся за пальто.

Іван же був на мудрощі багатийІ 

бабці отаку пораду дав:

Приїхавши у місто,

 Ви дівчатам Скажіть, 

що гроші в потязі я вкрав.

Котра візьми до себе – та й добріша,

В тієї доні старість – не журба,

Всі хочуть доглядати матір з грішми,

Пошепки

Але без них котрась візьме, хіба!?

Так і вчинила. Мудро, що й казати.

Украли гроші в потязі з кишень –

Стоїть і плаче бабця, а дівчата

Одна на одну глипають, лишень.

І жодна з двох не приютила матір.

В тієї – діти, інша – молода.

Сварилися. А бабця в сірім шматті

Сиділа, наче мрець уже, бліда.

До ночі все ж узгодили програму,

Та й кажуть: в Вас же і невістка є!

То їдьте-но до неї швидше, мамо.

Хоч кість – чужа, поріддя-то – своє…

На ранок після отакої звістки

( Лиш очі маком липають з-під вій)

Поїхала бабуся до невістки.

Про гроші не повідала і їй.

А та взяла до себе старість сиву:

Про мужа, нене, згадка Ви мені.

Жили удвох у мирі, так красиво…

З літами бабця вмерла повесні.

Перед прощанням мили все до блиску.

В кутку за Божим Образом Святим

Знайшли ті гроші. 

Біля них – записку:«Дочці.

 Єдиній. З серцем золотим».

Т. Волошина ( Савчук), 2018.

Як вам цей вірш? До сліз?

Більше цікавих та корисних статей з психології шукайте тут – https://t.me/+ip4OLY7feqc1OTQy

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

IrynaS
Adblock
detector