Я все життя в місті жила. Мама в лікарні працювала, згодом я теж. Не дивно, що й донька медиком вирішила стати. Здобула гарну освіту. А тоді ще одну. Так стала водночас і гастроентерологом, і інфекціоністом. Я пишалася її здобутками. Мріяла, що знайде собі чоловіка теж лікаря, інтелігентну людину.
А тоді вона привела Леоніда. В мене мало щелепа не відпала, коли він заговорив. Сільський хлопець, зовсім неотесаний. Заробляв фермерством. Його батьки вирощували худобу. Минуло кілька місяців і Катя зізналася:
– Ми побратися збираємось. А тоді я в село переїду до Льоні.
– Ти що? А робота? А кар’єра?
– В селі є ФАП. Мене охоче візьмуть.
– В тебе такі перспективи були, а ти в селі працюватимеш?
– А чого ні? Чи там люди інакші? Не заслуговують на якісну медицину?
Я не могла її переконати. Виявилось, що свати – заможні люди, хоча й здобули все важкою працею. Вони подарували молодим гарний будинок, котрий давно збудували для сина. Врешті я змирилась, бачила доньку рідко, та вона наче була щаслива.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Згодом Катя народила і я зібралась до неї в гості. Приїхала – і очам своїм не повірила. Стоїть моя модниця красуня в халаті та голубці крутить. Суттєво набрала вагу і перетворилась на сільську бабу.
Ті кілька днів мене переконали доньку треба рятувати. Ви б бачили, як тепер вона харчується. Зранку – яйця зі шкварками. На обід – смажена на салі картопля, свинина і салати з майонезом. В мене вже на другий день печінка боліла. А Катя ж лікар, цілком знаю, що все це шкідливо. Я не витримала і спитала:
– Чи ти здуріла таке їсти? В нашому домі ніколи так не харчувались. Пошкодуй свій організм!
– Мамо, тут всі так їдять. А окремо готувати собі я не можу.
Прикро мені стало за доньку. Тоді ще й подумала, що вони ж так онуків труїти будуть. Та скажіть, як мені їх з села забрати? Як переконати?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!