Два роки тому я поїхала на навчання до Польщі. Відтоді всього раз була вдома, адже під час канікул з подругами знаходила роботу. Це було чудовим рішенням, адже я мала гроші на всі свої забаганки. Та батьки мене так виховали, що я ніколи не мріяла про дорогі телефони чи прикраси. Фінанси завжди вкладала в навчання і подорожі.
І от я приїхала. Дуже скучила за батьками. Вони в мене ще зовсім не старі: татові – 52, мамі – 45. Я завжди пишалась тим, як вони люблять і поважають один одного. Та за ці два роки чимало змінилося. Тата забрали на фронт, в минулому він мав військовий досвід, тож вибору не було. Мама страшенно переймалась. А тоді з нею почали коїтись дивні речі.
Коли ненька відчинила – я її не впізнала. Переді мною стояла дівчинка у відвертій сукні з глибоким декольте. В неї був пишний бюст, хоча мама ніколи такого не мала. А також надуті губи, наколоті брови та накладні довжелезні вії.
– Мамо, це ти?
– А що, не впізнаєш?
– Ну, ти даєш. Що ти із собою зробила?
– Легкий тюнінг.
– Але нащо? Ти й так дуже гарна була.
– Ой не вигадуй. Я наче баба стара ходила, в тих костюмах.
– А тато знає про все це?
– Так, я ж за його гроші це робила.
– І він не проти?
– Йому головне, щоб я тут не сумувала. Так я стрес знімаю, зрозумій.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Та збагнути все це було важко. Я вирішила відпочити, година вже була досить пізня. Та раптом мама сказала:
– Я йду з дівчатами зустрінусь. Хочеш зі мною?
– Куди?
– В ресторан.
– Мамо, тобі не соромно розважатися, коли тато ризикує життям?
– Ні, доню. За останні роки я збагнула, що життя дуже коротке і треба насолоджуватись кожним днем.
Вона пішла, а я не витримала і зателефонувала батькові. Він відповів, та десь далеко я чула вибухи. Це було жахливо.
– Тато, в тебе все добре.
– Так, доню, тримаємось.
– Я переймаюсь через поведінку мами!
– Не зважай, то мине!
– Чому ти такий спокійний. Це ненормально! Як так?
– Доню, в неї важкий період. І ще війна, все навалилось. Якщо так їй легше – то нехай.
– А якщо вона знайде собі когось.
– Ні, не знайде. Все буде добре. Тут усе це здається дрібницями, повір.
Я не могла заспокоїтись. Коли мама повернулась – зчинила такий скандал, присоромила її. Я розумію криза і все це. Але зараз така поведінка неприпустима.
Як гадаєте, що робити із такою мамою?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!