У мене в будинку живе одна ну золота парочка. Усім би таку любов як у них, думала я. Однак те, що розповіла про свого чоловіка Ксенія мене приголомшило. А виявляється Вадим ще той гультяй! Жінка постійно його шкодувала та виправдовувала. Коли той ходив часто з друзями на гулянки, вона закривала на це очі, переконуючи себе тим, що в такому віці всім вдома не сидиться.
Коли пізно додому приходив у нетверезому стані, нічого не говорила, адже випити інколи теж треба. Одним словом, вона навмисне не помічала проблеми, з надією, що колись він переросте той період.
Однак, коли народилась донечка, все змінилось. Ксенії стало зовсім не до розваг чоловіка. Вона всю себе присвячувала дитині, натомість Вадим міг лише 15 хвилин в день погратися з донькою, та й то було дуже добре. Дівчина днями та ночами носила Діанку на руках, практично не спала. Дитину мучили зубки, тому вона постійно плакала. Нічні істерики дитини нестерпно дратували чоловіка, й він відмовлявся навіть спати в одній кімнаті, мовляв, йому зранку на роботу, треба виспатись. Якось повернувся увечері Вадим з роботи та каже до жінки:
– Що в нас на вечерю?
– В холодильнику є сир, ковбаса, зроби собі канапку, бо сьогодні в мене важкий день, не встигла приготувати нічого! — втомлено відповіла Ксенія.
– А що ти робила весь день? Не роби такий втомлений вигляд, ніби ти поле орала. Краще йди мені картоплі насмаж, бо я голодний як пес! — кричав він.
– Чого ти кричиш, як навіжений? Я тільки заколисала доньку й варити щось у мене вже немає сил.
Вадим як дав ляпаса Ксенії за її відмову приготувати йому вечерю. Бідна дівчина кинулась у сльозах збирати свої речі. Схопила Діанку й вибігла з квартири. Відтоді я давно не бачила її в будинку, а коли випадково зустріла на ринку, то вона ось це все й розповіла мені. Сказати, що я шокована це нічого не сказати. Адже я завжди вважала їхнє подружжя зразковим. А тут відкрила для себе стільки нового. Тепер Вадим благає повернутись та Ксеня не збирається цього робити ніколи. Я також дотримуюсь тієї думки, що люди не змінюються. Якщо він не поважає її праці й одного разу наважився підняти на неї руку, тоді це може повторитися й вдруге, втретє… А як вважаєте ви? Чи здатні люди змінюватися?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!