Коли я зайшла у кімнату доньки та зятя, то дуже здивувалася та ледь не заплакала. Тої ж секунди зібрала всі їх речі та виставила за поріг!

Восени моя донька Діана вийшла заміж. Я зі сватами порівно оплатили весілля та ще потім дала пару тисяч доларів, щоб молодята купили власне житло. Однак, треба чекати мінімум рік, поки той будинок збудують, а потім ще провести всю необхідну комунікацію та зробити ремонт. Як то кажуть в нас на Львівщині “на святого Нігде буде готове”.

Йти до свекрів донька йти не хотіла, бо вони жили за селом, десь 30 кілометрів від міста. Щодня їздити туди-сюди на роботу не зручно. Тому я пустила Діану та Назара додому. Ну що буду сама жити? Тим паче, для молодят вистачило місця, мали окрему кімнату.

Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

Перший місяць, в принципі, все було добре. Донька або я готували вечерю, зять купував продукти. Часто Назар балував нас делікатесами – то креветки купить якісь, стейк лосося та навіть ікру. Знаєте, такі смаколики я собі на Новий Рік та Великдень не дозволяла купувати, а тут така розкіш.

Однак, потім діти різко змінилися. Почали ділити наші полички у холодильнику та навіть посуд окремо ставили. Я мала пити каву чи чай тільки зі своєї чашки, так само і готувати вечерю суто у своєму казанку чи сковорідці. І якщо треба взяти щось з речей доньки, то маю спитати дозволу та ще й потім все помити.

Ми навіть почали ділити комуналку. При тому, що зять любив дивитися до ночі телевізор, а донька на ноутбуці вмикала свої серіали. Відповідно, платіжки за світло приходили чималі, але ділили суму на всіх. Про воду я взагалі боюся заїкатися – Назар та Діана люблять приймати щовечора ванну. І донька набрала воду, помилася, спустила її і потім вже Назар набрав воду. Я хіба пару хвилин під душем милася.

Раз взяла у дітей з полички пачку сосисок, бо хотіла вечеряти, а в магазин йти не було часу.

– Ой, а де наші сардельки.

– Та я взяла пару штучок, от, їх приготувала.

– Знаєте, які зараз продукти дорогі? То ще й сосиски всередині з сиром були. З вас 100 гривень!

Я була в шоці. Складалося враження, наче то зять господар, а я якась нахлібниця тут. Хоча ж квартира належала мені!

Пошепки

Діти помалу відкладали на ремонт квартири. Тому останні 2 місяці комуналку платила тільки я. Зять обіцяв все віддати згодом. Однак, з грудня чую цю фразу “Після получки скину вам все на карточку”.

І от декілька днів тому була вдома, вирішила поприбирати. Відчиняю кімнату дітей – а там коробки з-під піци, суші, якісь ще страви з ресторану! Мало того, моя Діана на столі розклала всю свою косметику. Там були парфуми за 5 тисяч гривень. І от який парадокс – грошей на комуналку нема, але зате потайки від мене жеруть суші та піцу!

От так образливо стало, ледь не заплакала. Взяла всі речі дітей, склала у пакети та виставила за поріг. 

– Мамо, це що таке?

– Знаєш, доню, я вже встигла побачити, як у вас “нема грошей”. Суші, піца, дорога косметика. А я за вас повинна комуналку платити? 

– Ну мамо, ми ж відкладаємо ще на ремонт

– От скажеш свекрам, що то їх черга приймати молодят у гостях. Все, тут вам не готель 5-зірковий. 

Мені ні каплі не соромно. Сваха дзвонила, скандалила зі мною. Але я хіба заблокувала її номер телефону і все. Краще жити самою, ніж з такими горе-квартирантами! 

Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna
Adblock
detector