То була п’ятниця, кінець робочого дня. Я уявляла, як прийму ванну і скоріше ляжу відпочивати, але мої роздуми перервав телефонний дзвінок від мами.
– Доню, привіт! Ти вже вільна?
– Так, якраз виходжу з офісу. У тебе якийсь стурбований голос. Щось сталося?
– Ні! Ні! У мене все добре. Просто тут сусідка Ніна. Вона…їй дуже погано. Зможеш приїхати?
– Звісно! Може викликати швидку?
– Та ні. Потрібно, щоб ти з нею поговорила! Ну чекаємо!
Ніна колись і моєю сусідкою була. Попри те, що моя мама молодша від неї на 10 років це ніяк не заважало їм дружити. Жінка пропрацювала ціле життя на кухні. Своїй дочці вона бажала кращого життя. Тому, коли Ілона захотіла переїхати до столиці, то мати тільки зраділа. Там дівчина знайшла собі заможного чоловіка. Зіграли весілля, всі були щасливі.
А тепер вона витирає сльози на нашій кухні, а мама не може ніяк її заспокоїти. Заварили чаю.
– Що сталося, тітко Ніно? Не соромтеся, ми ж нікому це не розкажемо!
І жінка, зробивши ковток час, почала свою історію. Як дочка запропонувала їй після весілля:
– Мамочко, переїжджай жити до нас! Тут величезний будинок, прислуга, сад. Будеш як на курорті! – запрошувала її Ілона.
Дім справді був, як з каталогу. Шикарні меблі, багатий ремонт. Ніні виділили велику кімнату з вікнами на сад.
Наступного ранку жінка прокинулась рано, у неї був свій режим. Пішла на кухню, а там кухарі вже готували сніданок. Ніна запропонувала допомогти. Напекла свої фірмові булочки й запекла лазанью.
Потім прокинулась дочка. Просила не снідати з чоловіком за одним столом, бо зранку він любить побути один. Пізніше вони пішли гуляти по території. Ілона розповідала про їхнє життя:
– Мій Коля хоч і добрий, але дуже строгий. Не любить, коли перед ним вештається прислуга. О, ходімо в сад!
Її слова я не сприйняла серйозно. Не любить, то не любить. Потім дочка розповіла, що на вихідних до них часто приїжджають друзі чоловіка. Тоді кухарі накривають шикарний стіл і вони відпочивають.
– Мамо, ти ж професіонал! Давай і ти щось приготуєш на ту зустріч! Впевнена усім сподобається!
Ніні було приємно почути цю пропозицію. Адже вона могла показати усі свої найкращі вміння. Та і зятю хотілося догодити.
Зустріч пройшла просто чудово. Всі нахвалювали страви, особливо Коля. Навіть питали, хто готував. А Ніна знову сильно пишалася собою. Тоді зять заявив:
– То нехай тепер завжди у нас готує!
Ті слова Ніна сприйняла за комплімент.
– Позвільняємо усіх кухарів! Вони мені дорого обходяться. А тут і смачно, і безплатно! – радів зять.
Наступні слова збили Ніну с пантелику. Та діватись було нікуди. Вона готувала для них сніданки, обіди, вечері. Окремо готувала для іншого персоналу. Жінки вистачило на місяць. Вона мовчки спакувала свої речі, сказала, що вийде пройтися, а сама направилася на вокзал.
– Не думала я, що стану колись служанкою для власної дочки й зятя! А вона ще запевняла, що я буду жити, як на курорті. Здалися мені такі “курорти”. Потім дзвонила і випитувала куди я поділася. Я вже не в тому віці, щоб цілий день на кухні стояти. Хочу відпочити! – Ніна хустинкою витирала зі щоки сльозу.
Жінка глибоко видихнула і ми помітили, що їй ніби полегшало. Вона не хотіла допомоги. Їй було потрібно, щоб хтось просто її вислухав.
А як би ви сприйняли таку пропозицію від зятя?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!