Я ніколи не вірила у силу бумеранга. Однак, у моїй родині трапилася дуже цікава та повчальна ситуація.
Отож, я після 4 курсу вийшла заміж за Віктора. Ми ще познайомилися, коли документи до університету подавали. Правда, Вітя місцевий, зі Львова, а я з Букачівців, тому жила у гуртожитку.
Після весілля я переїхала жити до свекрухи. Господи, що за пекло тоді влаштовувала пані Ольга, я вам передати не можу. По-перше, ховала від мене пральний порошок і забороняла вмикати машинку. Тому я всі наші речі прала господарським милом. Навмисне вимикала світло, коли я була на кухні чи у ванній кімнаті. Ділила продукти в холодильнику та забороняла навіть скибку хліба взяти.
Знаєте, от я можу потерпіти нахабство. Але коли людина вже починає зачіпати мою родину – то така злість бере! Отож, ми з чоловіком були на роботі, а свекруха дома. Мама заїхала до Львова у справах, привезла нам 3 пакети з домашніми продуктами. То свекруха її не пустила навіть до квартири в туалет. Навмисно зачинила двері та удавала, що вдома нікого нема. Мама так і залишила пакети просто на нашому поверсі та поїхала в село.
Після такого ми просто з чоловіком зібрали речі та переїхали на орендовану квартиру. Той нахабний вчинок остаточно дав мені зрозуміти, що свекруха ніколи не зміниться у кращу сторону. Головне, що Віктор підтримав саме мене.
І так минуло 10 років. Ми самотужки назбирали на власну двокімнатну квартиру, зробили ремонт. Потім я народила донечку Злату. Мої батьки постійно приїздили у гості, привозили онучці подарунки та гостинці. Якби не вони – то я б точно отримала якусь післяпологову депресію.
Але пані Ольга не була ні на новосіллі, ні на хрестинах онучки. Ми, як родичі, для неї ніколи не існували. Але знаєте, ми з чоловіком вже давно змирилися з тим. Ну ти стару людину вже не перевиховаєш на свій манір. Навіть наша Злата другу бабусю не впізнавала, якщо ми десь збиралися на свята з пані Ольгою.
Однак, зараз до свекрухи повернулися всі її вчинки. Розумію, що зловтішатися – то гріх великий. Але мені від того аж добре на душі.
Отож, у мого Віктора є молодший брат. Хлопець дуже хороший, але несерйозний та вітряний. Школу так-сяк закінчив, не зумів навіть нормально скласти екзамени. Він після 11 класу вступив до Одеси та рідко приїзди додому. Думав там залишитися жити назавжди.
Але 3 місяці тому повернувся. І не сам, а з нареченою, ще й до того, вагітною. А в тої Юлі такий характер, ого-го! Вона переплюнула пані Ольгу по повній програмі. Так кричить на неї, так командує. А Володя теж не відстає, за жінкою повторяє.
Нещодавно пані Ольга зателефонувала до Віті та сказала, що хоче переїхати до нас жити. Мовляв, невістка така-сяка погана, у могилу її заведе.
Думаєте, ми погодилися? Ні. Віктор відмовився і сам казав, що не пустить маму навіть не поріг:
– Як ти смієш? Тобі рідну мати не шкода?
– Ні. Мені було шкода свою жінку. Щодня ти над нею знущалася, коли жили разом. А ось тепер тобі все агукнулося. Так що терпи, мамо, терпець тебе шліфує!
Ні мені, ні Віті, ні каплі не шкода пані Ольгу. Як то кажуть “за що боролася – на те і напоролася”. Буде їй наука, як невісток зневажати. І я щиро радію, що у моєму житті з’явилася Юля. Може, то сам Бог її послав, аби відімстити?
Ми окрема родина. Пані Ольга не зробила за 10 років нічого доброго ні для мене, ні для Златочки. То чого я повинна пускати її у свій дім?
А Ви б змогли забути старі образи та прийняти родичку?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!