Рік тому я розлучилася з Миколою. Причина банальна – він закохався в іншу жінку. Його коханка Рита була молодша, привабливіша, мала красиву фігуру. Така новина мене відверто шокувала, адже ми були одружені вже 5 років.
– Я маю розлучитися, бо Рита вагітна. Я з тобою був через жалість, не хотів кидати. Але зараз у мене буде нова родина.
Ми розійшлися мирно, без скандалів та криків. Поділили нашу двокімнатну квартиру на дві однокімнатні. Мої батьки допомогли зробити ремонт, подруги постійно кудись кликали відпочивати. То у гори, то десь закордон. А мені так було важко, що не мала сили піднятися з ліжка. Взяла на роботі лікарняні на 2 тижні, валялася в ліжку та рідко виходила на вулицю.
Постійно думала “а якби я народила йому дитину, то Микола не пішов б геть?”. Здається, він якраз і розлучився зі мною через те, що ми не мали дітей. Та і я якось не думала ставати так рано мамою. Хотіла відкрити власний бізнес, почекати, поки війна закінчиться.
З рік я так і не знайшла нормального кавалера. Навіть на побачення не ходила, хоча подруги всіляко старалися знайти мені нового хлопця.
А у лютому я побачила на Фейсбуці фото Миколи під пологовим. У нього народилася дівчинка, на виписку приїхали всі родичі. Не знаю, чому, але рука потягнулася до телефону. Я тихо привітала Миколу, побажала донечці гарної долі, аби Бог її охороняв. Нічого поганого цій дитині я не хотіла робити. Моє привітання було від щирого серця.
Микола подякував. Ми перекинулися словами, поговорили від сили 5 хвилин. Потім його новій жінці не дуже сподобалося наше спілкування та Коля кинув слухавку.
Не бувало ні дня, коли б я не зайшла на сторінку Колі та не подивилася фото Софійки. Дівчинка була чистою копією колишнього – ніс, вуха, ротик, посмішка. І на всіх фото замість Рити я уявляла себе. Я ж могла народити йому також здорову донечку чи сина, ми разом гуляли в парку, виховували малюків.
І тиждень тому до мене неочікувано зателефонував Коля. Просив про послугу – він має поїхати кудись на передову волонтерити, а Рита зараз закордоном. Ні мами, ні тещі нема.
– Ти б не могла 2 дні побути з Софією? Я туди і назад. Дорога далека, вона ще замаленька для таких поїздок.
Я одразу погодилася. Побігла в магазин та накупила дівчинці багато іграшок, витратила десь 5 тисяч гривень. І ці 2 дні були найкращими у моєму житті. Я гуляла з Софійкою, годувала, обіймала, співала пісеньки.
І дуже плакала, коли Микола її забирав.Він хотів мені заплатити гроші за те, що сиділа з малою. Однак, я відмовилася. Нема ціни тому часу, який я провела з дівчинкою.
А позавчора Коля знову до мене зателефонував:
– Ти не хочеш бути нашою нянькою? Рита планує виходити на роботу, у мене багато відряджень.
Мені ця пропозиція дуже і дуже сподобалася. Адже тепер я зможу проводити більше часу з Софійкою.
Однак, мама та подруги сказали, що я трохи “хвора”.
– Няньчити дитину колишнього чоловіка? Ти здуріла? То як себе шанувати не треба, аби таке робити – кричали всі в один голос.
Так, я розумію, що Микола мені зрадив. Так, мені було дуже боляче. Але дитинка не винна у його гріхах. Тим паче, я встигла полюбити Софійку. Наче то моя донечка кохана.
Поки я не дала відповіді, але з понеділка Микола мене чекає “на роботі”.
Варто дівчині погодитися на таку пропозицію чи ні?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!