З Оленою мій Богдано довго не прожив. Вона майже одразу пішла від нього до іншого чоловіка. До слова, Богдан – моя єдина дитина. Тож, ясна річ, що мене неабияк боліло серце за його долю. Шкода його було, адже він справді любив дружину, а вона йому в душу плюнула.
Зрештою моя колишня невістка із самого початку була мені не до вподоби. Вона ще після сватання заявила, що наш дім – не її рівень комфорту, тому жити тут вона не буде. Досі не збагну, по чому ж вона там судить? У нас господарство добротне, власний будинок та й самі ми в 15-ти кілометрах від обласного центру. А ділянка у нас стільки коштує, що не порівняти з цінами на квартиру.
Але Олена твердо вирішила, що в село – це не для неї. Нам довелося продати свою землю і купити молодятам однокімнатну квартиру в місті. Так ми хотіли догодити невістці і влаштувати особисте життя синові.
Згодом у мене народився онук. Хоча щастя моє тривало не дуже довго, бо бачила я дитя вкрай рідко. Невістка ж до нас не приїжджала, і мене до себе не запрошувала.
Через такий розклад я й сама випадково дізналася, що мій син вирішив їхати на заробітки. На це його підштовхнула дружина. Вона увесь час дорікала, що у них мало грошей. А мій Богдан, як покірна миш, згодився поїхати за кордон.
Перечити було вже пізно, тож змирилася з цим і я. А потім вийшло так, що за відсутності чоловіка Олена знайшла собі іншого чоловіка. А через пів року, коли Богдан повернувся, вони подали на розлучення.
Син залишив невістці квартиру. Казав, що це синові. синові. Не претендував він і на решту майна.
Богдан трохи пожив у мене, а потім знову виїхав за кордон на заробітки. Від знайомих я дізналася, що Олена вдруге вийшла заміж. А потім все затихло і я про колишню невістку не чула навіть слова.
А минулого тижня йшла з магазину, особливо не розглядалася, але все одно помітила, що мені назустріч снує Олена. Як я дізналася згодом, ми тепер сусіди. Вони з чоловіком купили дім у нашому селі.
Я була невдоволена. Уже звикла до думки, що із колишньою невісткою все скінчено і мені не доведеться ні бачити її, ні чути, ні згадувати. А тут такий сюрприз. Але найбільше злило мене те, що дівчина продала квартиру в місті, яку колишній чоловік залишав власному синові. Це страшенна неповага.
Також я помітила, що Олена вагітна вдруге. А її чоловік на такій машині дорогій їздить. Одним словом, добре вона влаштувалася. хоч і село, якого вона ніколи не хотіла, але все дорого-багато.
Ще й сміє посміхатися мені і питати, як справи.
Хоча був і один плюс. Я тепер онука бачити могла, хоч Олена й забороняє синові гуляти біля мого дому.
Тому уявіть, як я здивувалася, коли нещодавно вона сама прийшла з онуком до мене. І стелить словами так, ніби ми ніколи й не сварилися і нічого в минулому поганого не було. Миритися захотіла. І починає онуком мені перед носом мотиляти, мовляв, ну, що було те й було, але дитя у нас спільне на всіх.
Я й повірила їй. А вона, як тільки відчула, що я подобрішала, почала розпитувати, скільки Іван за кордоном заробляє, чи надсилає гроші мені, коли планує повертатися. А заявила, що мій син повинен на дитину щомісяця давав по 10 тисяч гривень.
Я обурилася і пригадала їй, що син залишив квартиру та все майно, хіба їй мало? Та й знаю я, що Богдан чемно платить аліменти. Я ж сподівалася, що мій син тепер на себе заробляти буде, купить собі власне житло, знайде хорошу дівчину. Втім, Олена знову хоче все зіпсувати.
Зрештою, я поговорила з невісткою і дала їй зрозуміти, що нічого вона від мого Богдана більше не отримає. Тоді Олена почала погрожувати мені, що не дозволить бачитися з онуком. Це, звичайно, прикро, але внук виросте і сам вирішить, з ким він хоче спілкуватися, а з ким ні. Час усе розкладе на свої місця.
Що думаєте про вчинки Олени?
Чи правильно вчинила з нею свекруха?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!