– Котись ти під три чорти з усіми своїми проблемами! В печінках мені вже ваша сімейка сидить…

– Якби не ти, я б щасливою була! Усе життя мені спаскудила! – кричала мама на всю квартиру, а я не розуміла, що відбувається.

Це зараз я знаю, що є діти, які народились не від великого кохання, а через маленьку випадковість. От і я така: мама вирішила з молодим чоловіком розважитись, а ці веселощі закінчились небажаною вагітністю.

Думаю, вона б зробила аборт, аби раніше про мене дізналась… Та сталось уже так, як сталось.

Звинувачувала мене мама у всіх своїх бідах: звільнили з роботи – я винна, поганий настрій – причина в мені, грошей не вистачає – то все через мене. Я до такого дуже швидко звикла, навчилась на образи не звертати уваги. Але ж скільки до того довелось виплакати…

Коли мені було 12, мама вийшла заміж вдруге. Уже через велику любов. Вони з Артемом усім на світі кричали, як їм добре разом, що вони удвох назавжди і бла-бла-бла…

Звісно, як ідеальна сім’я, вони вирішили завести собі ідеальну дитину. Я ж для цієї ролі не годилась…

Максима вони любили так, як нікого в цьому світі не люблять: дорогі іграшки, найкраща школа, десять репетиторів – усе це було для нього. А я дякувала Богу, що родичі так швидко зі свого одягу виростають. Хоч ходити було в чому.Терпіти цю ідилію все життя у мої плани не входило, тому я завжди старанно навчалась, вступила на бюджет і почала йти до своєї мети.

Пошепки

Зараз мені 35. Через рік планую відкрити власний бізнес і купити нове авто. Чоловік у всьому мене підтримує, а донечка мною пишається.

І до цього всього я щомісяця надсилаю гроші батькам, бо Максим і досі сидить у них на шиї. Цього місяця я забула про той “обов’язковий платіж”, то мама цілий концерт влаштувала.

– Я тебе такою невдячною не виховувала! Хіба ти не знаєш, що рідним треба допомагати? Сидиш на всьому готовому і з жиру бісишся, а як якісь 15 тисяч нам скинути – то все, немає в неї грошей! Завжди знала, що з тебе толку не буде! – верещала мама в телефон, поки я сиділа на нараді. 

В один момент мені все це набридло, я вийшла з кабінету і зробила те, про що давно мріяла.

– Знаєш, мамо… Котіться ви всі під три чорти! Ти мені все життя спаскудила. Грошей я вам більше не дам. Пора вже й мені стати щасливою!

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Ви підтримуєте такий вчинок?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!