Вже 15 років я у шлюбі. Вийшла за Антона ще зовсім дівчинкою, у 19 років. Тоді навчалась в інституті. Минув рів і я завагітніла. І от ми молоді, житла немає, грошей теж – і пологи на носі.
Тоді врятувала моя мама. Аби нам допомогти вона всім пожертвувала, покинула тата і поїхала до Італії. Батько, до слова, був проти. Адже в них все було: квартира, робота.
– Діти мали головою думати, коли вирішили одружитися. Чого ти маєш для них заробляти?
– А хто ж ще допоможе?
– Нехай зятьок крутиться, тато майбутній!
Та мамине серце за нас боліло. Вона не витримала і поїхала. А вже за рік тато з нею розлучився. Вона висилала нам гроші. Поступово ми змогли придбати невеличку квартиру. А тоді ненька заявила.
– Дорогенькі, все я добряче вам допомогла. Далі самі. Мені треба про себе подбати!
Звичайно, якихось 200 євро вона однаково висилала щомісяця, та й передачі зі смаколиками італійськими. Але цього навіть на одяг не вистачало. Ще і я завагітніла вдруге. Тоді вже Антон не витримав.
– Хлопці пропонують до Данії їхати, на будівництво. Я погодився.
– А як же ми тут без тебе? А якщо ми розлучимось, як мої батьки.
– Іншого виходу не бачу.
Антон поїхав, я залишилась. Та він почав висилати гроші, нарешті я могла придбати все необхідне для себе і дітей. Та раптом чоловік зателефонував і зробив мені допит:
– Скільки ти вже назбирала?
– Ти що? Я лишень борги роздала і придбала все необхідне.
– Е ні, ти знатна транжира! Кожен чек маєш мені показати! Фотографуй і висилай мені. Де немає чека – записуй в нотатник.
– Що ти таке кажеш? Це принизливо!
– Мені байдуже! І я більше не висилатиму тобі всю зарплату! Ти там розважаєшся, а я гарую, ще й марно!
Відтоді він висилав мені лише по 500 євро. Та цього ледве вистачало. Щотижня влаштовував годину звітності, я висилала йому чеки й розповідала про кожну витрачену копійку.
Це страшенно пригнічує і я вже не знаю, як далі бути. Антон каже, що якщо мене щось не влаштовую, то можу шукати роботу. Але куди мене візьмуть, якщо я й дня не працювала, все життя в декреті. Та й зараз: то діти хворіють, то дистанційне навчання, треба контролювати.
А ще, я зовсім не розумію, куди витрачає гроші чоловік. Мені таке розповідають, що всі в тій Данії гуляють, наркотики вживають, жінки легкої поведінки на кожному кроці.
Порадьте, як мені бути? Сваритися? Чи вимагати, щоб чоловік теж звітував?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!