Була одна компанія бабусь, які дуже вже любили збиратись разом на святкову вечерю. Але події ніякої особливої не чекали. Просто збиралась і святкували життя.
Коли їм було років по 40, вони вирішили піти в ресторанчик «Біла хвиля». Там були такі гарні офіціанти, що й шию можна було звернути, поки ті ходили між столиками! Та ще й усі були наче на підбір: молоді, спортивні, хоч у моделі йди! А який же там вибір вина… Кращого місця й не знайдеш.
Коли їм було по 50, вони знову вирішили відсвяткувати свою зустріч. І знову пішли в «Білу хвилю». Нічого незвичайного, просто смачна кухня, гарні краєвиди і симпатичні офіціанти. На когось ще й можна було оком кинути, але вже воно було щось не те…
Ще через десять років вони знову зібралися разом. А що треба жінкам, яким вже за 60? Правильно: аби не докучали офіціанти, аби після їжі не було печії і щоб можна було посидіти в тиші. Тому вони пішли в «Білу хвилю». Молодість уже не згадаєш, але смачно поїсти можна.
Ще через 10 років, коли вже їм пішов восьмий десяток, дівчата обрали для вечері «Білу хвилю». Це чи не єдиний заклад в місті, куди можна дістатися на інвалідному візку. І навіть якщо кухня там не дуже, але персонал приємний. Ніхто скоса не гляне, коли випадково впустив свою виделку.
А от у 80 вони вирішили знову зібратися разом і піти нарешті в “Білу хвилю”. Бо як це так, скільки про цей заклад говорять, а вони там ще ні разу не були!
Напишіть нам в коментарях у Facebook!